Основну частину творчої спадщини П. Грабовського становлять поетичні твори, переважний зміст яких - пристрасна, глибокоідейна лірика. І це цілком природно, бо письменник назавжди пов’язав своє життя з революційною боротьбою і вважав літературну творчість однією з форм цієї боротьби. Для мене - та хіба тільки для мене! - образ П. А. Грабовського ототожнюється з ідеальним образом людини, поета, чий героїчний чистий голос назавжди зашиться прикладом душевної краси, благородства й величі. Тридцять вісім років життя дарувала йому доля і двадцять з них - це переслідування, тюрми,  заслання, ще з юнацьких років у нього з’являється бажання «піти на муки за Ірод». І   «Карай насильство своїм словом віщим!» - таким було його поетичне гасло. У жахливих умовах сибірської каторги Грабовський написав багато прекрасній віршів.
Далі весь твір…

Мистецтво має на людей особливий вплив. Особливість цього впливу полягає  і в тому, що вплив цей не прямий. Справжній митець не пише те, що хоче висловити, напряму, а створює алегоричні образи, образи з багатьма денцями, ніби капелюх фокусника. Відтак, сприймаючи якийсь художній образ, ми можемо водночасно насолодитися і художніми прийомами, довершеністю авторського стилю, і цікавим сюжетом, і, головне, тим підтекстом, який у цей образ закладено. Образ коня Шептала з оповідання Володимира Дрозда - алегоричний. Це не  просто оповідання про тварину, яка втекла від хазяїна, а потім повернулась. Зміст цього твору набагато глибший. У образі Шептала криється метафоричний потяг людини до волі, до свободи. Цей потяг живе десь у глибині і виривається на волю, і коли терпіти вже немає снаги. Але Шептало повертається. І одна єдина фраза і оповідання висловлює головну його проблему: чи можливо «удати із себе скореного, лишившись у душі вільним»?
Далі весь твір…

Історія знає чимало прикладів героїчних битв. І через століття вони привертали мильну увагу вчених, поетів, письменників, живописців. Ось і події далекого VI і століття не залишили байдужими видатного польського поета Адама Міцкевича. У його поемі «Конрад Валленрод» є пісня, що присвячена події XVI століття битві при Альпухарі. У цій мальовничій місцевості Іспанії, серед прекрасних і над якими гордо ширяють орли, зав’язалася жорстка битва. Билися представники волелюбного мавританського народу зі своїми іспанськими гнобителями. Бій нерівний. Перевага була на боці іспанців, а ось силі духу маврів могли би позаздрити і переможці. Треба сказати, що перемогу іспанці здобули нелегко, а тому, що бойовими діями маврів керував воістину великий воїн Альманзор. Проте і безстрашному і сильному духом Альманзору довелося пізнати гіркоті різки. А далі відбувається щось незрозуміле. Як можна оцінити наступні дії ватажка? Ось як описує їх А. Міцкевич:

Далі весь твір…

Ірина Жиленко - дитя війни. Вона залишалась сиротою ще в зовсім маленькому віці й знайшла підтримку в іншій родині. Тому, мабуть, вірить вона в людське добро, у чудеса, в казкове перетворення світу. Світогляд поетеси надзвичайно оптимістичний. Навіть свої мемуари вона назвала «Ното £егіепз» - «людина святкуюча». Незважаючи на політичні перешкоди для національного розвитку, на тяжкі втрати в коли друзів - поетів у шістдесяті - сімдесяті роки’ XX століття, Ірина Жиленко йшла і йде пожиттю як людина, що вірить у прийдешнє свято, у оновлену Україну. В уяві поетеси, що гордо й весело дивиться на світ, виникають казкові образи чарівниці і Діда Мороза, Жар - птиці і маленького гнома, що оселився в старому буфеті. Ірина Жиленко час від часу повертається у світ дитинства, багато своїх творів вона присвячує маленьким читачам.
Далі весь твір…

Василь Семенович Стефаник - геніальний українській письменник. І. Франко вважав, що В. Стефаник виділявся серед письменників «найбільшим талантом» і був найбільшим митцем, «який появився у нас від часу Шевченка». Його іменем, за висловом Франка, ми «можемо повінчатися перед світом». Новели письменника «Кленові листки», «Новина», «Камінний хрест» були новим словом у світовій літературі. У цих творах одна тема - трагічна доля селянської родині. Особливо дітей бідняків. їх нікому приголубити, обігріти, сказати ласкаве слово - мати й батько не мають часу, бо знемагають на важкій роботі, здобуваючи шматок хліба, або й зовсім батьків немає. І розлітаються діти як кленові листки восени.
Далі весь твір…