Поезія Степана Руданьского від самої появи своєї викликала розбіжні оцінки, навіть заперечувалась як неповторне художнє явище і довгі роки пролежала без уваги… Творчість Руданеького спізнилися до читача, не справила за життя поета відчутного виливу на літературний процес. Але вона не вмерла в забутті. Йога славі, чна жаль, посмертній, можуть позаздрити і найбільші поети. Бо ця слава рік урік зростала не по вишуканих малолюдних салонах, а під стріхами й дахами мільйонів трударів, які часто-густо не знали й імені творця тих пісень   і гуморесок, що нолонили їхній розум і серце. Розквіт оригінальної творчості Руданеького припадає на десятиріччя, що вкладається в 1851-1861 роки. Це, як відомо, був час жорстокої реакції, коли всяка жива думка була гнана й упосліджена, коли, за словами Шевченка, «від молдаванина до фінна на всіх язиках» все мовчало, а кріпосницька Російська імперія невідворотно котилася до однієї з найбільших своїх криз…
Далі весь твір…