Народна балада - це високомистецьке явище, вираз народного таланту в романтичному стилі. Балада виникає в похоронному обряді й означає «пісня до танцю» ритуального, обрядового, який виконувався під час похорону молодої, трагічно загиблої дівчини (в русальних піснях це поминання). Тобто в баладі сконцентровано вираження емоцій. У багатьох культурах, і в українській зокрема, є елемент обожнювання, фетишизації жінки-матері. Тому загибла дівчина виступає символом загиблого роду. Ритуальний танець здійснювався із відповідним пісенним супроводом. У пісню впліталася оповідь про те, чому загинула дівчина, хто в цьому винен. Так і виникала балада. Походження балади позначилося й на структурі: твір має конфлікт, кульмінацію, трагічний фінал.
Далі весь твір…

Одним із найвеличніших і найцікавіших українських обрядів є весільний. Таку важливу подію в житті людини обов’язково супроводжували пісні. Весільними піснями величали молодят, бажали молодій парі щасливого й заможного життя. У пісенній творчості розповідається про етапи весілля, підготовку до нього. Яскраво, в жартівливому дусі змальовано сватання в пісні «Котився місяць до зірки». У пісні застосовано прийом паралелізму - Івась є місяцем, а його кохана - зіркою. Парубок питається поради в батька: «Чи много боярів брати?» За народною мораллю, для сватання головне не осоромитися, показати себе з найвигіднішого боку, щоб не отримати гарбуза, тому батько радить синові: «Бери, синоньку, Всю дружиноньку, Бери старосту старого… Бери сватеньку-багачку, Бери свашечку-співачку, Бо там чужая сторона, Щоб не набратися сорома».
Далі весь твір…

Пісенна творчість посідає чи не найголовніше й найпочесніше місце в українському фольклорі. Пісні супроводжували людину повсюди, тому саме в них найбільше відбилися характерні риси української вдачі, традиції, побут, вірування, спосіб життя. Особливе місце в пісенній спадщині українського народу належить родинно-побутовим пісням, що тематично охоплюють усі сфери родинного життя. Надзвичайно зворушливими є пісні про кохання. Так, у пісні «Місяць на небі, зіроньки сяють» показано сподівання козаченька на взаємну любов. Він чує, як дівчина співає, і його серце завмирає, бо пригадуються очі, які звели його з розуму. У формі діалогу закоханих створено пісню «Сонце низенько, вечір близенько». Парубок викликає на побачення свою кохану, називаючи її пестливими, ніжними словами: «моє серденько», «серденько Галю, серденько, рибонько, дорогий кришталю!», «моє золото».
Далі весь твір…

«Слово про похід Ігорів» належить до пам’яток давньоукраїнської літератури XII ст. «Пісня про Роланда» зображує події VIII ст., але вперше була знайдена, як і «Слово про похід Ігорів», теж у XII ст. і належить до французького народного епосу. Власне, це - два факти з історії різних країн, але вони мають однакове підґрунтя. Що ж об’єднує ці дві пам’ятки? На моє глибоке переконання, подібні пам’ятки в різних народів з’являються не випадково. Здавалося б, різні народи, різні історичні події, але все-таки вони в чомусь подібні. У чому? Найперше, подібність їхня в тому, що вони присвячені уславленню ратного подвигу простого воїнства, що прагне захистити свою землю. «Слово…» нам розповідає про Ігорів похід проти половців для захисту Руської землі. «Пісня…» розповідає про похід Карла Великого на Іспанію. Народне сказання пов’язало цей похід із патріотичною боротьбою французів (франків) проти нашестя на Європу арабів (у творі їх названо маврами, сарацинами).
Далі весь твір…

Потаємні почуття, споконвічні прагнення, народні цінності пробуджувались в українських селян із приходом до їхньої хати старця-сліпця кобзаря, що протяжним, журливим, але до болю близьким і знайомим мотивом народної думи наповнював повітря теплих надвечір’їв трудового дня запахами рідної землі, подвигів її звитяжців, тяжкої долі, солодкої муки, гіркої науки. І ось, навколо кобзаря вже зібралася чимала сільська ватага, об’єднавшись у єдину духовну спільність завороженого, уважного слухача. Дорослі, діти, мудрі старці - всі відчували невимовну близькість довгих речитативів співців народного горя, і тому під час їх гри були немов зачаровані.
Далі весь твір…