Наш народ здавна відзначався своєю майстерністю. Вироби зі шкіри, глини, металу, чудові українські вишивки були відомі далеко за межами країни. Кожна місцевість, у залежності від наявних природних ресурсів та сировини, славилася своїм. На Слобожанщині, де було багато глини, залізної руди, піску, розповсюдилося гончарство, ковальство, виробництво скла. Одяг був потрібен усім, тому скрізь займалися ткацтвом, виробництвом сукна. Дуже часто виготовлені ужиткові речі так майстерно прикрашалися, що межували з творами мистецтва. Взагалі, наші предки любили оточувати себе красою, починаючи з білої хати та підведеної темним призьби, розмальованих віконниць і кінчаючи різьбленими ложками, кухлями й тарелями.
Далі весь твір…

Великдень — найбільш шановане християнське свято. До недавнього часу його не відзначали привселюдно. Це робили тільки глибоко віруючі люди, переважно старшого віку. Але ніякі режими не могли заборонити й викорінити давню українську традицію — пекти паски, робити крашанки та писанки й шанувати віру, звертатися з надіями та сподіваннями до Бога. Зараз ті часи минули. Великдень святкують на державному рівні. Щоправда, шанують більше зовнішній бік цієї дати — неробочий день, можливість поласувати печеним та смаженим, поїсти паски, подивитися красиві й величні церковні обряди. Про духовне дбається якось менше. Це ж, насамперед, свято очищення, примирення, надій, свято виконання Божих заповідей, які не втратили своєї актуальності й через дві тисячі років навіть у сучасному цивілізованому, комп’ютеризованому світі.
Далі весь твір…

Останні десятиліття XX віку внесли зміни в життя молоді. «Вулиця», описана, автором у тексті, залишилась у спогадах наших бабусь. Якщо бути відвертим, то я заздрю, що у них була змога так весело і змістовно проводити вільний час. «Вулиця» сприяла розвитку пісенних талантів, знанню народних традицій, жартів, ігор. Зараз намагаються в школах на літературних вечорах відродити ті ж українські вечорниці, але це сценічне відтворення. На жаль, наша вулиця зараз не така. По-перше, на вулицях нема де збиратися: ні тобі майдану, ні лав. А тому розваги перейшли у закриті приміщення: молодіжні клуби, дискотеки, спортивні секції. Найпоширеніший вид розваг сучасної молоді — дискотеки. Але хіба почуєш там ліричні задушевні пісні? Ні, там звучить підсилена динаміками музика, світиться вогнями ілюмінація. Значну кількість молодих людей об’єднують різні клуби. Там збирається молодь, яка хоче навчитись певній справі: клуб авторської пісні, клуб писанкарства, вишивки, образотворчого мистецтва.
Далі весь твір…

Довгий час історія Січових Стрільців залишалася забороненою темою. Та й зараз вона є малодослідженою й суперечливою. Це не дивно: все, що пов’язане з боротьбою за українську державність, національне відродження, було не потрібне і навіть шкідливе для великої імперії. У лавах Січових Стрільців було багато представників інтелігенції — найбільш патріотичної, національно свідомої частини українців. Боролися за державність та самостійність Січові Стрільці не тільки зброєю, а й культурно-просвітницькою діяльністю — концертами, виставами, організацією аматорських гуртків, курсів української мови, розповсюдженням творів українських письменників, української преси.
Далі весь твір…

Протягом своєї багатовікової історії український народ склав понад двісті тисяч пісень. З піснею народжувалися, виростали, відходили у вічність. Пісня була такою ж насущною потребою, як хліб і вода. Де зараз можна почути українську народну пісню? Переважно — на весіллі, інколи — на якійсь гостині, зрідка — колискову, та й то радше у виконанні бабусі, а не молодої мами. Народна пісня поступово втрачає свої позиції. Мабуть, це можна пояснити тим, що кожне покоління любить свою музику, яка відображає стрімкий плин часу. Можна також звинуватити технічний прогрес: мовляв, легше увімкнути магнітофон чи приймач, аніж співати самому. Але наскільки теплішою, невимушенішою стає атмосфера в домі, коли люди співають! Пісня справді здатна об’єднати, зачарувати і пробудити найкращі почуття, зачепити найтонші струни людської душі. Хто це відчув, прагнутиме відчути знову.
Далі весь твір…