Найдавніші пам’ятки світської літератури Київської Русі — літописи. Літописи — це хронологічний опис важливих історичних подій, очевидцем яких бум сам літописець або про які він чув від когось з очевидців чи вичитав з писемних джерел — «військових повістей», монастирських переказів, повчань тощо. У цій пам’ятці — докладні відомості про територію, заселену слов’янами, про полян, древлян, радимичів, сіверян та інші племена, на які поділялися східні слов’яни, про, їхні звичаї та мову. Щире захоплення героїчним минулим — провідний мотив «Повісті минулих літ». Автор літопису захоплено змальовує героїчне минуле Київської держави з 852 до 1110 року, походи князів і великі битви, майстерно і яскрапо описано князя Олега, його похід на столицю Візантії — Царгород, на воротах якого той повісив на знак перемоги свій щит; описано тут войовничого Святослава, «який не знав, що таке страх, ніколи не відступав перед ворогом, а коли мав намір боротися з ним, завжди відкрито попереджав: «Іду на ви!»
Далі весь твір…

Українські народні балади - найулюбленіший вид словесної творчості нашого народу. Цей фольклорний жанр став активно поширюватися в Україні з початку XIX століття. Уперше балади виникли й існували як пісні до танцю. Слово «балада» походить від грецького «рухатися». З часом словесний текст разом з мелодією відокремлювалися від танцю. Так балада стала одним із видів народних пісень, де зображувалися героїчні або незвичайні фантастичні події переважно трагічного характеру, через які відтворювались гострі переживання дійових осіб.
Далі весь твір…

Мабуть, не кожен з нас відчуває свою причетність до історії. Зазвичай сучасність з її повсякденними клопотами та турботами сприймається нами як єдина можлива реальність. Іншу нам важко уявити. Проте народна творчість зберігає багато пісень, легенд, дум про героїв, родоначальників, вождів і їхні подвиги та славні походи. Фольклор поєднав далеку минувшину і сьогодення. Час стирає тонку межу між міфічним та історичним, і напівлегендарні або взагалі вигадані герої через багато століть перетворюються на видатні історичні постаті, яким іноді приписують участь у реальних історичних подіях.
Далі весь твір…

Недалеко від міста Чигирина над річкою Тясмином притулився Суботів — хутір Хмельницьких. Заснував його Богданів батько. У ті часи Чигиринщина була на краю хрещеного світу. Далі простелялися дикі степи. Там ходили табунами дикі коні, сагайдаки, тури, а ближче до моря випасали овець і коней волохи, турки, татари. На дніпрових островах була Січ Запорозька, куди прямували козаки з України. Вони робили засідки на татар, які вдиралися в Україну, щоб пограбувати села й хутори, забрати невільників. У степах же не було ні осад, ні міст, ні сіл. Земля вільна була скрізь, але господарювати на ній було небезпечно. Тому хутори ховалися по балках, а двори обгороджували частоколом зі стрільницями. Коли виникала погреба, з них відстрілювалися від ворога. Ліси теж захищали, їх було раніше багато.
Далі весь твір…

Родинний обряд напередодні Нового року на Щедрий вечір. Усі люди з нетерпінням чекають Нового року. Вважається, що це якась межа, за якою залишиться усе старе, погане і розпочнеться нове, краще. Тому новорічні свята і раніше, і зараз відзначаються найпишніше. Колись у цей період існувало багато звичаїв та обрядів. І святий вечір, і Щедрий вечір, і водіння Меланки та кози, і свято Василя, і ворожіння дівчат. Кожне таке дійство було сповнене глибокого змісту, мало свою мету. По-перше, пошанувати і Бога, і трудівників’, які виростили урожай, досягли добробуту для сім’ї. По-друге, відігнати злі сили, які б завадили селянинові у його роботі. І, нарешті, передбачити майбутню долю (ворожіння дівчат), забезпечити урожай нового року (щедрівки, посівальні пісні, гадання господаря на куті).
Далі весь твір…