Що таке міф? Міф (від грец.- слово, мова) — переказ, легенда, що виникла в глибоку давнину, ранні зразки усної народної творчості. Міф відбиває прагнення людей з’ясувати причини і сенс явищ, що спостерігаються, виходячи з перекопанії в існуванні божественних сил. Міф містить у собі вигадані, фантастичні уявлення давніх людей при Всесвіт, їхнє світобачення, світогляд. Про що ми дізнаємося, читаючи міфи? Дізнаємося про те, що боги заздрять людям, тим, хто за розумом та вродою наближається до них, а цього смертні мають остерігатися. Міфи розповідають ше те, що серед богів є непокірні, бунтарі, вони виступають проти несправедливих законів. Якщо вони зазнали покарання від інших богів, то їхня безстрашність викликає тільки захоплення. Дізнаємося про те, що боги карають людей, залишаючи живими найправедніших, чесних.
Далі весь твір…

Творення людини Богом. Людину Бог створив за образом Своїм і за подобою Своєю після всіх інших створінь. Тіло першої людини Він утворив із землі і оживив її безсмертною душею. Звали цю людину Адам («людина із землі»). (Самотньо та сумно було йому самому на землі. І тоді Бог створив жінку, яка дістала ім’я Єва («мати всіх людей»).) і Чудовий сад-рай. Перших людей Бог поселив у раю, який знаходився десь між річками Тигром і Євфратом, у теперішній Месопотамії. Там завжди світило яскраве сонечко, росли всілякі дерева, кущі та квіти, жили різні тварини, весело співали пташки.
Далі весь твір…

У Санлісі під Парижем є монастир святого Вікентія. Біля нього статуя довгокосої Анни Ярославни — королеви Франції. Понад вісімсот років тому вона приїхала сюди, щоб стати дружиною овдовілого короля Генріха І. У неї довго не народжувалися діти, й Анна Ярославна, як велося за обітницею, спорудила цей монастир. Ії полюбив Рауль Валуа. Вона відповіла йому взаємністю. Вони створили свій світ і населили його собою. Вони жили в безтривожній ідилії кохання. Збагнули, що були б дуже обікраденими, якби одне одного не знайшли у своїх довгих самотніх днях. Король скаржився на невірну дружину папі римському.
Далі весь твір…

Здавна на Україні Сонце вважалося найвищим і найсвітлішим божеством. Його називали лагідно Даждьбо-гом, тобто богом, що дає життя, богом світла і добра, перед лицем якого розбігаються всі темні і злі сили. Тобто, стародавні слов’яни вірили, що вони внуки сонця. І автор «Слова о полку Ігоревім» також називає народ Даждьбожими внуками. Стародавні українці, як і інші народи світу, були сонцепоклонниками. Вони співали гімни сонцю, творили легенди про нього, приносили в жертву квіти, пахучі трави, плоди і ягоди, звертались до нього з молитвами. Ось яка прекрасна молитва з давніх часів збереглася. Коли сходило сонце, дівчина виходила на ріг хати, ставала до нього і зверталася до світила: «Добрий день тобі, сонечко яснеє! Ти святе, ти ясне-прекрасне, ти чисте, величне й поважне; ти чуєш гори й долини, і високії могили — освіти мене добротою, красотою, любощами й веселощами, Яке ти ясне, величне, прекрасне, щоб і я така була ясна, велична, прекрасна.
Далі весь твір…

Бароко - напрям у мистецтві й літературі. «Бароко» — від італійського слова «химерний», «дивний» — напрям у мистецтві й літературі, який утвердився у XVII-XVIII ст. Для бароко в літературі характерна складність, мінливість, поліфонічність, поєднання релігійних і світських мотивів, тяжіння до контрастів. Якщо в Західній Європі період Відродження — Ренесанс — припав на XIV-XVI століття, то в Україні це явище, порівняно з Європою, виявилося дещо спізненим. У літературі це був перехід від середньовічного красного письменства до на той час нового, пізніше названого бароковим. Українське бароко розвивається на науковому грунті: митців професійно готує Києво-Мо-гилянська академія, даючи навички риторики й поетики. Українське бароко дістало своє відображення в усіх жанрах літератури та мистецтва. Це і проповіді Галятовського та Ради вило вського, і вірші, як духовного, так і світського спрямування, і драми.
Далі весь твір…