Сьогодні, коли наша Україна стала й упевнено йде шляхом незалежності з особливою повагою і шаною вдивляємося у постаті тих героїв, які свого часу боролися і віддавали життя за її свободу й суверенність. Їх немало було в історії нашої країни, імена цих відважних синів рідної землі золотом вкарбовані в її пам’ять. Безумовно, кожен народ із давніх-давен прагнув до поетичного осмислення власної історії - минулого і сучасного, мріяв зазирнути у майбутнє осмислення , відтворила усна народна творчість, що зберегла для нащадків і події далеких епох. Не можна без хвилювання читати народні балади, легенди, перекази, поринати у світ казок, слухати героїчні думи та чарівні пісні.
Далі весь твір…

Щасливий той народ, який знає свою історію, але найщасливіший - той, хто знає минуле, яким можна пишатися. Людина лише тоді стає активним, не «мертвим» представником нації, коли досконало знає, хто він, з якого роду, кому завдячує мирним небом над головою. Про таких мужніх захисників і поборників землі розповідає усна народна творчість та художня література. Українські пісні і думи допомагають нам побачити й оцінити всі найважливіші історії українського народу. Улюбленими героями таких творів стають і козаки запорожці, і видатні гетьмани, і звичайні селяни. Дуже багато взірців народної творчості присвячено Богдану Хмельницькому, який постійно дбав про волю рідного народу. Велич гетьмана в тому, що він виражав прагнення народних мас і вів визвольну боротьбу. Саме ці звитяжні подвиги народного месника глибоко вплинули на творців, які оспівали його постать у піснях та думах. Гак пісня «Чи не той то хміль, що коло тину в’ється!» була створена на честь тої перемоги Богдана над шляхтою під Жовтими Водами. Народ зобразив Хмельницького як могутнього й мудрого ватажка:
Далі весь твір…

Процес народження нової літератури проходив і в Наддніпрянській Україні загарбаній австрійцями в 1772 році. Тут раніше, ніж у Росії, було скасовано кріпосництво (1848 р.), та становище трудящих від цього істотно не поліпшилося. Не стерпним був і національний гніт. Австрійці в Галичині діяли руками польський панів, на Буковині - румунських, на Закарпатті - угорських. Українців полонізували, румунізували, мадяризували. І от тоді, коли здавалося, що гинуть останні добутки української культури, на царині духовного розвитку назавжди мас запанувати вічна ніч, блиснув проміні світла - «Руська трійця». На початку 30-х років у Львові сформувалась група передової української «руської» інтелігенції, яка активно виступила на захист народу, його мови, культури. Очолив цю групу М. Шашкевич, тоді семінарист Львівської духовної семінарії. Це була людина обдарована, віддана народові, яка мала неабиякі здібності організатора, ватажка…
Далі весь твір…

Особливе місце серед козацьких літописів посідає анонімна «Історія Русів».Вона вагомо посилила національну свідомість у середовищі української інтелігенції цім, що дух її - вільнодумний аж до протицерковного. Авторство «Історії Русів» тривалий час приписувалося Григорієві Кониському, він не є автором літопису. Зважаючи на високе патріотичне звучання тексту і  крамольність його багатьох сторінок, автор просто не ризикував підписатися під Компонованим, справедливо побоюючись тюрми й російської Доби. На сьогодні існує кілька версій стосовно авторства «Історії Русів». Деякі з науковців вважають, написав цей літопис Григорій Полетика, інші - його син Василь Полетика, ще інші - Олександр Безбородько. Але хто б не написав цей дуже актуальний для свойого й нашого часу твір, автор - відчайдушний сміливець, який наважився сказати  нащадкам про Україну та її гірку долю у союзі з Росією.
Далі весь твір…

Багаторічна боротьба селянських мас і козацького війська під керівництвом Богдана Хмельницького проти польського поневолення й жадана перемога як результат всенародної звитяги й волелюбства спричинилися до виникнення козацьких літописів, які писалися незадовго після названих подій. Війна 1648-1654 років під проводом Богдана Хмельницького увійшла в нашу  історію як визвольна війна проти польської шляхти. Найдокладніше вона відображена у козацьких літописах, бо авторами-літописцями були козаки. Ці історичні події відтворені в літописах Самовидця, Гребінки, Величка. У «Літописі Самовидця» після короткого вступу про події до 1648 року у докладі  описано епоху 1648-1702 років. Кінцева частина літопису - стислий огляд історії України за 1703-1784 роки. «Літопис Самовидця» в запису під 1663 роком описує Чорну Раду під Ніжином, докладно розповідає про два ворожі табори - Сомка та Брюховецького і про жорстоку розправу останнього над своїм суперником та його прихильниками.
Далі весь твір…