Мила моя Слобожанщино! Жодного сумнiву не маю у тому, що ти - один з мальовничiших куточкiв України, де повiтря напоєне вишневим та медовим ароматом, яблуневим нектаром, заколисане тихими ясними зорями. Так, Харкiвщина - то моя рiдна земля, квiтуча i спiвуча, талановита i прекрасна. Прекрасна своїми чудовими краєвидами, мiстами - велетнями i затишними селами, прекрасна щедрими i щирими людьми. А ще моя рiдна Слобожанщина славиться лiтературними надбаннями, якi посiдають одне з чiльних мiсць на лiтературнiй картi України.
Далі весь твір…

Колись цей край називали Диким полем. Дивна краса його широких степiв, буйних лiсiв та прозорих рiчок нестримно вабила сюди полчища чужоземцiв. Тут точилися жорстокi сiчi, в яких вирiшувалась доля цього мальовничого куточку землi.

Тут все кiнчалось.

Тут був край землi.
Далі весь твір…

Харкiвщина - один iз наймальовничiших куточкiв благословенної землi, iм’я якiй Україна. То ж не дивно, що саме Харкiвщина стала Батькiвщиною для багатьох вiдомих композиторiв, художникiв, поетiв та письменникiв. Мальовничi пейзажi нашої землi, її солов’їнi гаї, синьоокi рiчки, оксамитовi луги не раз надихали письменникiв. Саме на Харкiвщинi на повну силу зазвучав голос Григорiя Сковороди. Перебуваючи у селi Бабаї, що пiд Харковом, Григорiй Сковорода створив збiрку байок i назвав її “Басни Харьковскiя”.
Далі весь твір…

Серед усiх чудес свiту найбiльше чудо - це людина i кохання. Якби запитали людину, чи згодна вона прожити життя, не пiзнавши цього почуття, я думаю, бажаючих би не було. I навiть якби запропонували вибрати щось одне серед таких цiнностей, як грошi, влада, слава i кохання, то переважна бiльшiсть вибрала б останнє.
Далі весь твір…

Пiсня i праця - великi двi сили.

Їм я до скону бажаю служить.

I. Франко, “Пiсня i праця”

Дай працювать, працювать, працювати,

У працi сконать! -

Благає рiдну землю I. Франко у вiршi “Земле моя, всеплодющая мати…”

Праця - це засiб iснування. Але якби вона зводилась до цього, навряд чи її хтось став оспiвувати. Насправдi праця - змiст i радiсть життя. Але щоб мати цю радiсть, кожен повинен знайти своє покликання, вiрно визначити роль у театрi життя (за визначенням Г. Сковороди), саме ту роль, що цiлком вiдповiдає натурi, коли нiби спецiально створено людину, щоб займатися саме цiєю справою, а не якоюсь iншою. А визначивши цю роль, слiд постiйно вдосконалюватися, бо навiть великий талант (не кажучи вже про звичайну обдарованiсть) може потьмянiти вiд бездiяльностi, самозаспокоєностi та лiнi. Натхненна праця робить людину творцем, як старанне оброблення перетворює алмаз на сяючий дiамант.
Далі весь твір…