Люди, що бігають щоранку заради здоров’я! у нас поки що навдивовижу. Мої батьки зранку виходять на пробіжку і мене запрошують із собою. Але як важко покинути тепле ліжко та ще й відразу включитися у біг. Щоразу я даю собі слово, що з понеділка почну нове життя: встану разом з батьками, одягну спортивний костюм, кросівки і вийду на бігову доріжку. Біля нашого будинку спеціальної доріжки для бігу немає. Тому батьки, коли виходять з дому, спочатку біжать по тротуару, а подеколи і узбіччям дороги до близького парку. А там вже затишними алейками «намотують» кола. Коротше кажучи, бігають по п’ять-шість кілометрів. Одного разу разом з батьками вийшов і я. Звісно, пробігти ту відстань, яку бігають вони, я не зміг - тут потрібна підготовка. Десь йшов, десь біг або просто чекав на батьків у затишному куточку алеї. Головне - я зрозумів, що річ не тільли в тому, щоб бігати.
Далі весь твір…

Французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері говорив: «Любов - про неї не сперечаються. Вона є». З цим, мабуть, згодні всі. Так, є. Але нічне питання, що таке любов, не дає спокою людям. Як її знайти, розпізнати, не помилитися? Мої знання про неї вичитані із статей, книг. Психологи иивчають феномен любові, шукають «формулу любові», намагаються скласти тест, по якому можна визначити любов, розгадати її таємниці. Успіхи в такому вивченні дуже розпливчаті. Створили навіть наукову класифікацію цього відчуття. Вважають, що є любов - дружба, любов - вдячність, любов - обожнювання, любов - поклоніння, неподілена любов, перше кохання, любов пізня. Але навряд чи хто-небудь може визначити, наскільки така класифікація риальна.
Далі весь твір…

Твір-міркування. Спочатку було Слово… Так починається книга книг - Біблія. Саме у слові бере весь свій початок. Сьогодні ми не додаємо слову такого великого значення, як в давнину. Людина мало стурбована тим, як він говорить. Йому важливіше те, що він говорить. Важливо передати в слові більше інформації. Наша мова стала одноманітною, неемоціиною, в ній багато вульгаризмов, а то і нецензурних слів і виразів. Серед молоді зараз дуже популярна своя особлива мова. Його називають молодіжним сленгом, або жаргоном. Мені здається, що такі наші слівця потрібні іноді як протест проти стандартності, мовних штампів, проти словесної пишноти і марнослів’я. Іноді хочеться спілкуватися зі своїми однолітками так, щоб дорослі не проникали в світ наших інтересів, хочеться просто поговорити про своє на «своїй» мові.
Далі весь твір…

На околиці села стояла одинока сосна. Товстий, у три обхвати стовбур тримав на дужому тілі велетенське розкрилля дебелих гілляк, які, здається, ніколи не замовкали у своєму улюбленому мелодійному шумовинні. У будень і у свята тут завше юрбилася дітлашня. Однієї весняної неділі ми зібралися біля сосни, щоб на висохлому пагорбі згуляти в гилку. Хтось, присівши обіч сосни, вигукнув: “Хлопці, йдіть но сюди, побачите, як сосна плаче!” Ми наввипередки кинулися до крислатого велета. Свіжа рана на стовбурі, - якийсь із водіїв, проїжджаючи повз сосну, зачепив її кузовом, - лисніла глибокою ум’ятиною. На живиж слідах, немовби покрапини сліз, блищали прозорі бульбашечки. Спробували торкнутися однієї, і липка рідина простяглася видовженою ниткою. Забувши про гилку, ми горіли бажанням допомогти дереву “залатати” рану, але не знали як.
Далі весь твір…

Чимало людей поважають і щиро люблять цей доступний журнал, журнал-«учитель». Добрий супутник, що веде за руку свого учня, вчасно знаходячи підтримку, що не дає впасти, що оберігає від ударів. Це журнал віри, глибокої віри у своїх читачів, віри, який насичені його сторінки. Щомісяця «Ридерз дайджест» усе більше розширює коло своїх постійних читачів, залучаючи своєю безпосередністю, сердечністю й глибоким поглядом на життя всього земної кулі, висвітлюючи ті або інші драми, долі, долі не прості, а ті які вчать на своєму яскравому й пам’ятному прикладі. Пам’ять про минуле, про нашу історію - от ще одна з найбільше яскраво виражених, відмінних рис цього «підручника життя», підручника як по історії, так і по літературі.
Далі весь твір…