Природа й людина. Вільна тема
Улітку на клумбах парку море квітів… Восени палають спілими ягодами шипшина, глід, барбарис, зеленіють ялини, сосни. Уздовж доріг тягнуться нагору тополі. Багато будинків оточені високими туями, сріблистими ялинами й чагарниками. Як хочеться, щоб ця краса природи була вічною… Тільки що я прочитала оповідання Рея «И гримнув грім». Прочитала й глибоко задумалася… Герої цього оповідання з виконаного благополуччям сьогодення на машині часу роблять подорож у віддалене минуле. Одне з обов’язкових умов такого переміщення — категорична вимога нічого не торкати, нічого не намагатися змінити, ні до чого не доторкатися. Один з персонажів робить, здавалася б, зовсім незначна провина: він наступає на метелика, і та гине. Начебто б нічого не міняється в навколишньому світі, і життя триває. Але після повернення додому, у вихідну точку часу, мандрівники знаходять свій мир зовсім іншим, несхожим на той, що був, — «і гримнув грім».
Далі весь твір…