Важкий час змальовує художник у своїй картинi. Це було коли українськi козаки боролися з Кримським ханством. Тодi скрутно жилось українському народовi.

На картинi вiдобразив художник лiто, навкруги зеленiє степ, цвiтуть квiти. Десь далеко горить багаття i йде дим - це були сигнали тривоги. Таким був своєрiдний телеграф у козакiв. За короткий час у всiх полках знали про напад ворога. Так художник показав козакiв готовими до бою.
Далі весь твір…

Чарiвна природа рiдного села, розмай дерев, квiтiв, зеленого руна трав стали для Катерини Бiлокур академiєю мистецтв. Вона у природи навчалася поєднувати кольори та їхнi вiдтiнки, передавати на полотнi свiтло-тiньовi переходи.

На картинi «Напровеснi» художницею зображено ранню весну. Природа пробуджується вiд довгого зимового сну. Затрiпотiли вiд лагiдного подиху теплого весняного вiтерця гiлочки молодих верб, що виросли зi старого пня. Непереможний закон природи: старе вiдживає, даючи життя новому, молодому!
Далі весь твір…

Мова – основа духовного життя народу, втрата її, як сказав великий український письменник Панас Мирний, “смерть для його душі”.

Як нам відомо, немає жодного суспільства, яке б не знало мови, яке б не володіло цим найважливішим засобом людських зносин; нею постійно користуються люди в своїй трудовій діяльності, спрямованій на досягнення певної мети; без мови не може існувати будь-яке виробництво, не можуть розвиватися техніки, культура, наука, мистецтво; за допомогою мови, люди висловлюють свої думки і передають їх іншим людям; за допомогою мови людство зберігає й передає новим поколінням нагромаджений досвід.

Далі весь твір…

Я хочу написати про любов. Про любов особливу, яка у кожної людини, наче життя, єдина i неповторна.

Вона жила в менi ще до моєї появи на свiт, тому що її у мене, ще ненароджену, вливала моя мама. Ця любов допомогла менi народити ся, тому що на мене мама чекала. Вона росла в менi i разом зi мною, тому що поруч була мама, i їй я дарувала цю любов. Та чим бiльше я її вiддавала, тим бiльше її додавалось. I тодi я раптом зрозумiла: це тому, що я i мама - єдине, неподiльне! Бо ж невипадково в усьому безкрай ньому Всесвiтi два наших життя так дивно сплелися: її життя породило моє, а моє - продовжує життя матусi. Хiба це не чудо любовi?
Далі весь твір…

Недавно ми з класом побували в мiстi Київ. Найбiльше враження - Голосiївський парк.  Нiколи не в’януть живi квiти бiля пiднiжжя величного монумента захисникам Києва, зведеного в Голосiївському парку. Сюди приходять кияни i гостi України, щоб вiддати шану героям. Звiдси вирушає молодь на екскурсiї та у походи мiсцями запеклих боїв з ворогом у липнi-вереснi 1941 року.
Далі весь твір…