Наше покоління живе в дуже складний час. Нам дісталося не легке завдання - залишити хоч що-небудь після себе, не піти непоміченими й у той же час упоратися з усіма проблемами, що коштують на шляху досягнення мети. Адже дійсно, зараз дуже багато складностей виникає перед людиною, що  поставила собі  ціль  зробити  що-небудь  неабияке,   незвичайне,   залишити свій відбиток в історії.  Але не тільки наш час дуже складне, не тільки наше покоління зазнає труднощів. Були часи (сорокові роки минулого сторіччя), коли теж був затишок. Лермонтов говорив, що його покоління пішло, не залишивши сліду в історії. І на це були різні причини.  У наш час ми зіштовхуємося із самими різними проблемами. Це й наркоманія, і алкоголізм, і злочинність.

Далі весь твір…

Ще в часи Всесвітнього потопу Ной у свій ковчег зібрав кожної тварини по парі. Навіщо? Адже недарма ж. Виходить, кожній істоті, у тому числі й людині, є своє місце в цьому жорстокому світі, до якого він або дійде, твердо крокуючи, сам, або випливе до нього на суденці долі.  У питанні про театр не можна не відзначити, що театр без глядачів не театр, а без акторів - і поготів. Кожній людині властиво зробити свій вибір: або місце на гальорці, або на сцені. Однак не можна не враховувати роль долі в цьому виборі. Певний склад обставин тим або іншим способом впливає на події в житті людини, які, у свою чергу, впливають на місце даної людини в житті-театрі.  Якщо людина потрапила на сцену, це ще не виходить, що він актор.

Далі весь твір…

Цей художник любив літо - у його палітрі яскраве різноцвіття, що не тьмяніють століттями фарби. А отут працював аскет, лінії його малюнка скупі й бездоганно точні, немає зовнішньої красивості, але вони досконалість, декількома штрихами створюють цілий мир. Залучає мене й робота театральних художників-декораторів, їхня майстерність не перестає вражати й захоплювати. От на сцені з’являється зарослий стародавній сад, озеро з лебедями, древній замок або весела сільська вулиця. Все це створили вмілі й талановиті руки професійних художників. Але щоб стати майстром, потрібно дуже багато трудитися, створювати свій стиль, а інакше й не варто братися за таку складну й прекрасну роботу. Сподіватися, що тебе осінить і ти раптом станеш знаменитим, - не коштує.
Далі весь твір…

В 2009 році, оголошеному ЮНЕСКО роком О. О. Ахматовій, здійснилося сто років від дня народження Ганни Андріївни Ахматовій, великого російського радянського поета, жінки-матері, що протиставила достоїнство жорстоким ударам долі. У Ганні Ахматової все - зовнішній вигляд і духовний мир - було значно. У жодній з її книг, незважаючи на важку й навіть трагічне життя, на весь жах і приниження, пережиті нею, не було розпачу й розгубленості. Ніхто ніколи не бачив її з пониклою головою. «Від ангела й від орла в ній було щось…» Завжди пряма й стругаючи, вона була людиною, що відрізнялася воістину великою мужністю. А після смерті, як це буває нерідко, Ганна Ахматова ввійшла в коло класиків російської літератури. Увійшов як автор чудової любовної лірики, що оповідає про велике таїнство любові, її трагедіях і подоланні цих трагедій. Увійшов як поет-громадянин, вражений у долі Батьківщини долею своїх співгромадян, їхніми стражданнями й болем.
Далі весь твір…

Інколи нам доводиться чути або й самим говорити про когось: «Це людина з великої літери!». Що ми маємо на увазі, коли так говоримо? Чи насправді хтось може заслуговувати на таке звання, а хтось його не гідний? Бути Людиною нелегко. Потрібно вміти любити, поважати, жертвувати своїми інтересами заради інших, бути благородним і безкорисливим. Того, хто по-справжньому вміє це робити, називають людяним. Звісно, кожен з нас любить свою сім’ю, друзів, однодумців, і це абсолютно нормальне почуття. Однак слід уміти любити не лише тих, хто близький по крові або духовно. Справжнім виявом любові до ближнього є доброзичливе ставлення і до противників, і до просто незнайомих людей. Саме вміння щиро, чуйно ставитися до інших, бути уважним до їхніх потреб, бачити, визнавати й поважати їхні позитивні якості, а головне - не чинити їм шкоди за будь-яких обставин і є справжньою людяністю.

Далі весь твір…