Напевно, не можна дати однозначного визначення щастю, так само, як і любові. Саме коротке з них пролунало в кінофільмі “Доживемо до понеділка”: “щастя - це коли тебе розуміють”. Я думаю, подання про щастя для кожного різне. Комусь для цього досить наїстися, комусь - зірвати банк, комусь - купити гарну річ, комусь - дістати бажану книгу, комусь - вилікувати захворіла тварина й т.д. Все залежить від матеріального благополуччя і якості моральних цінностей кожного індивідуума. Я можу подивитися у вікно, побачити сонце, почути птахів, що щебечуть, - і хвилі щастя накочують на мене.
(Далі весь твір…)

Описати поняття “щастя” неможливо, можна описати відчуття, почуття, стан. Відчуття щастя може виражатися ледь помітно, коли подивишся в очі людини, а вони випромінюють радість, захват. Або ж “відверте” щастя, коли людина здатна полетіти, злетіти до хмар, обійняти всю землю. Буває щастя, коли одержав те, чого давно бажав. А буває, коли побачив захід неймовірних фарб або веселку в півнеба. Людина - дивне створення. Він може роками пам’ятати погане, а гарне забути на наступний же день. Тоді як такій людині представляється історія його життя? Як суцільний кошмар, одні образи й неприємності, розчарування й хвороби. Навіщо тоді такій людині дане життя? Він “коваль свого щастя”, він творець своєї обителі, він художник, що офарблює мир своїми фарбами, він творець свого кола друзів. На що ж він скаржиться?
(Далі весь твір…)

Професія лікаря - це одна із самих древніх і шановних професій. У далекій давнині люди поважали й цінували тих, хто міг зняти біль, знаючи засобу лікування хвороб.

У російській літературі образ доктора займає видне місце. Особливо глибоке враження роблять оповідання А. П. Чехова. Про моральне падіння парубка А. П. Чехов повідав читачам в оповіданні “Іонин”. З якими шляхетними намірами, високими прагненнями приїхав у губернське місто С. молодий доктор Старців! Спочатку він боявся навіть на короткий час залишити лікарню. Але поступово, під впливом вульгарного обивательського середовища, він змінився. Тяга до грошей, спрага наживи погубили в ньому все людське. Він забув про борг лікаря допомагати людям безкорисливо. Метою його життя стали гроші. В іншому чеховському розповіданні  розповіді, “Стрибуха”, ми бачимо іншого лікаря. Доктор Димов, на думку товаришів, великий учений, майбутнє світило науки. Однак для нього важлива була не тільки наука сама по собі, але й життя конкретної людини. Рятуючи важко хворого хлопчика, Димов від нього заразився, занедужав і вмер. Він прекрасний у своєму шляхетному пориві врятувати людини. Таким же був і сам Чехов, свято звання лікаря до кінця свого життя.
(Далі весь твір…)

По давньогрецькій легенді, великі й всемогутні боги створили на землі п’ять століть. Перший - золотий. У часи золотого століття люди були зовсім щасливі, не знали ні хвороб, ні горя. Друге століття - срібний. Люди срібного століття були войовничими, жорстокими й гордими. Вони не приносили жертв богам, за що боги їх і знищили. Третє століття - бронзовий. Четвертий - кам’яний вік - вік героїв. Зараз на землі п’яте століття. Покинули людей Доброта й Справедливість. Спить, захована в глечик по велінню Зевса - громовержця, Надія. Розбрат, Заздрість, Ненависть і Байдужість ходять серед людей. Лиха - дочки хмурого, похмурого Тартару - розсіялися по усьому світі…. Не знаю, чи правдива ця легенда. Але, зі смутком дивлячись навколо себе, змушена визнати, що пророцтва греків щодо п’ятого століття виявилися правдивими. Де доброта, де людяність? Серед людей діє вовчий закон. Краще той, хто сильніше, точніше, той, хто в стані скривдити, образити, принизити людини нізащо, просто так… Ця трясовина вульгарності, вульгарності затягує в себе все більша кількість людей, серед яких, на превеликий жаль, безліч підлітків - особистостей зовсім не сформованих, що настільки легко піддаються пагубному впливу.   Є  чи  порятунок?
(Далі весь твір…)

Книг написано дуже багато й немає жодного людини в митрі, хто прочитав би їх усе. Книги - це історія й смаки кожної епохи. Деякі з них безнадійно тратили свою принадність, інших - актуальні й читаються з інтересом і сьогодні. Кожний письменник мріяв писати на століття, а от вийшло в нього чи ні, з’ясовується в наступних поколіннях. Я не можу сказати, що люблю якусь одну книгу. У мене їх багато, вони різнопланові, одні художні, інші пізнавальні. Наприклад “Гра в бісер” Гессе відкрила мені зовсім інший світ, наповнений смаком до пізнання, радістю безкорисливої праці, побожним відношенням до культури. А повести В. Кропивіна навіяли тугу, тому що мені вже не повернутися в дитинство, не мріяти про безкорисливого друга, тому що ми виросли й стали закохуватися, ми входимо у фазу дорослих відносин. І тут, на зміну Кропивіна до мене приходить М. Булгаков. У романі “Майстер і Маргарита” я знаходжу сарказм і іронію, якими наповнений сам, любов, про яку мріє кожний; і ще - непередавану пушкінську ноту в діалозі Воланда й Левія Матвія:

(Далі весь твір…)