Один з найкращих в українській літературі сатириків Володимир Самійленко не боявся батогів, не пом’якшував гостроти свого слівця, і від того поезія його жива, наповнена гумором і змістом, одночасно весела й жорстко соціальна. Гротескне зображення дійсності пронизує вірш «Ельдорадо». У поєднанні іронічної назви, саркастичного змісту та ідейної цілісності неабияка заслуга автора. Поезія має яскравий викривальний характер. Дійсність царської Росії, лицемірство її правителів і чиновників виступають головними об’єктами нещадного висміювання.
Далі весь твір…

У 60-ті роки XX століття в українську літературу ввійшов молодий, але талановитий, із великим творчим потенціалом поет - Леонід Кисельов. Його називали юним Лєрмонтовим, Пушкіним, Шевченком. Але матеріали його життєпису дуже стислі, бо прожив він тільки 24 роки: помер від страшної недуги - лейкемії. Письменник Ю. Щербак так описував Леоніда Кисельова: «Обличчя нерухомо-смагляве, і це робило його схожим на молодого венеціанця, проте темпераментом Льоня надто відрізнявся од італійців: був малорухомий і повільний, слова вимовляв тихо і наче мляво…» Мабуть, увесь темперамент юної душі, її поривання поет вкладав у свої твори, які залишилися як вічний спогад про великий талант, що не встиг розквітнути уповні.
Далі весь твір…

Україна… Край краси й тяжкої недолі, неповторної пісні й волелюбного лицарства, край із багатою і на радість, і на криваві сторінки історією. Але найбільше багатство кожної землі — її вірні дочки й сини. У поезії «Ми йдемо» автор показав нас, українців, які гордо йдуть своєю віковічною землею:
Далі весь твір…

Коли я побачив назву повісті Анатолія Дімарова «Блакитна дитина», то трохи здивувався. Дійсно, хіба може дитина бути блакитного кольору? «Мабуть, фантастика», - подумалося мені. Але насправді виявилося, що цей твір - чесна, відверта, щира, весела розповідь дорослої людини про своє дитинство. Коли син письменника приходить додому із двійкою чи зауваженнями вчителя в щоденнику, то бабуся та мати, дорікаючи йому, з І’виховною метою» розповідають, яким слухняним та розумним ріс батько хлопчика. Влакитна дитина - це ангел, якась ідеальна дитина, певно, яка реально й не існує: «Блакитна дитина, викликана прямо з небес бабусею та мамою, пурхає над моєю головою, вимахуючи сніжно-білими крильцями, сяє рожевими щічками й докірливо дивиться на забілку повними всіх на світі чеснот голубими очима».
Далі весь твір…

Різдво — це свято радості і єднання людських душ, людей різних країн, незалежно від того, якою мовою вони говорять. Як у дзеркалі, у творах зарубіжної літератури відбились прагнення людей побороти зло, ненависть, неправду, відродити і возвеличити доброту до ближніх, милосердя, любов, а Христос це і є любов. Про це говорять біблійні перекази, твори англійського письменника Чарльза Діккенса, американського новеліста О.Генрі, російського Миколи Гоголя, які ми вивчаємо на уроках зарубіжної літератури. Світ зародився з любові, і ми хоча б раз на рік, згадуючи про це, ніби заново народжуємося на велике християнське свято Різдва, залишаючи в минулому чзари, непорозуміння, невдоволення та образи. Це свято покликане нас об’єднати, примирити і зробити кращими.
Далі весь твір…