Термін «реалізм» досі не отримав у літературознавстві однозначного тлумачення. У широкому значенні під ним розуміють певний художній стиль універсального характеру, коли письменник орієнтується на відтворення життя в його об’єктивній сутності, закономірностей розвитку і буття людини, суспільства, світу. У реалістичних творах події і характери зображуються як такі, що зумовлені (детерміновані) певним комплексом причин і зв’язків. Інколи в такому значенні про реалізм говорять як про художній метод. Конкретні особливості реалізму залежать від тих соціально-історичних умов, у яких розвивається мистецтво. Важко встановити початковий період розвитку реалізму. В історії світової літератури багато його рис виявляєються в творах стародавнього світу і раннього середньовіччя. Проте формування реалізму як художньої системи в європейських літературах найчастіше пов’язують з епохою ренесансу (Відродження).
(Далі весь твір…)

Фрідріх Шіллер, німецький поет і драматург, написав багато ліричних і драматичних творів; його ім’я уславили чудові елегії та балади. Серед драматичних творів кращими вважаються “Розбійники”, “Підступність і кохання”, “Марія Стюарт”, “Вільгельм Телль”. Творчість Шіллера - свідчення ненависті художника до деспотизму і несправедливості, свідчення гарячої любові до волі. Залишаючись вірним своїм республіканським ідеалам, Шіллер безперспективно намагається знайти мирні шляхи для їх здійснення. Початок Великої французької революції 1789 р. митець зустрів із співчугтям, але радість його незабаром змінилася страхом перед революційним терором періоду якобінської диктатури.
(Далі весь твір…)

Епоха Просвітництва - одна із чудових сторінок в історії західноєвропейських культур. Просвітниками називають ідеологів XVIII ст., філософів і письменників, які виступили з критикою феодальних порядків. Просвітники були переконані в тому, що саме розум, ідеї, знання правлять світом; вони засуджували деспотизм і висміювали забобони суспільства. Віра в інтелект людини, в її здатність перебудувати світ на розумних засадах спонукала їх до поширення науково-природничих знань і відмови від релігійного тлумачення явищ. Просвітники мріяли про майбутнє царство розуму та справедливості, яке здавалось їм зовсім близьким. Філософи, письменники, вчені вважали, що несуть людям світло нової істини. Ось чому їх називали просвітниками, а всю добу - Просвітництвом.
(Далі весь твір…)

Література як один з найважливіших виявів людської культури існує не просто у вигляді окремих літературно-художніх творів, а як форма суспільної свідомості, явище соціально-історичного характеру. У процесі історичного розвитку в соціально-економічному, політичному та культурному житті суспільства відбуваються зміни, що зумовлюють і різноманітні зміни в літературі: оновлюються як принципи відображення життя письменниками, світоглядні та ідеологічні постулати, теми творів та характери їхніх героїв, так і погляди на роль письменника і літератури, а також мова та поетика творів, жанри. Сукупність і характер цих змін свідчать про постійний розвиток літератури, часто дуже складний і суперечливий. Називається цей розвиток літератури історико-літературним процесом.
(Далі весь твір…)

Історичне полотно твору становить окрему сюжетну лінію, через яку ще раз висвітилися долі героїв роману. їх, як і життєву лінію головної героїні Марусі Чурай, Ліна Костенко ввела в «бурхливі соціально-політичні перипетії суспільного поступу України XVII століття, а ще точніше - періоду визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького». Процес суспільного розшарування як один з основних аспектів суспільно-історичного контексту епохи виразно й достовірно виписаний Ліною Костенко в сцені суду - «з таким випуклим окресленням характерів і конфліктів, де історичне тло оживає в людях, а гострота конфлікту - засудити чи виправдати Марусю, а якщо судити, то яку кару їй призначити,- зосереджує в собі не просто моральні принципи, а й соціально-класовий статус епохи, риси її колективного портрета». Отож вже в першій частині роману маємо можливість виявити два різні світи, представлені героями твору, що визначилися такими двома аспектами: по-перше, протиставленням Січі і Полтави, що являє собою, за визначенням М. Ільницького, «своєрідне окреслення історичної перспективи, напрямку руху життя»; по-друге, «за ставленням до Марусиної пісні, яку сприймаємо, мов символ народного генія»
(Далі весь твір…)