Дія починається в липні 1942 р. з відступи під Осколом. Німці підійшли до Воронежа, і від щойно виритих оборонних укріплень полк відходить без єдиного пострілу, а перший батальйон на чолі з комбатом Ширяєвим залишається для прикриття. На допомогу комбатові залишається і головний герой оповідання лейтенант Керженцев. Відлежав покладені два дні, знімається і перший батальйон. По дорозі вони несподівано зустрічають зв’язкового штабу і друга Керженцева хіміка Ігоря Свідерського зі звісткою про те, що полк розбитий, треба міняти маршрут і йти на з’єднання з ним, а німці всього в десяти кілометрах. Вони йдуть ще день, поки не розташовуються в напівзруйнованих сараях. Там і застають їх німці. Батальйон займає оборону. Багато втрат. Ширяєв з чотирнадцятьма бійцями йде, а Керженцев з ординарцем Валерою, Ігор, Сєдих і зв’язковий штабу Лазаренка залишаються прикривати їх. Лазаренко вбивають, а інші благополучно залишають сарай і наздоганяють своїх. Це неважко, оскільки по дорозі тягнуться відступаючі безладно частини. Вони намагаються шукати своїх: полк, дивізію, армію, але це неможливо. Відступ. Переправа через Дон. Так вони доходять до Сталінграда.
Далі весь твір…

Прототип реально існуючий особа, прізвище якого драматург зберіг: 27 серпня 1824 колишній солдат Йоганн Християн Войцек, на грунті ревнощів вбив свою коханку, був публічно страчений в Лейпцигу. На сторінках преси розгорнулася полеміка з приводу ступеня провини і осудності страченого; відгомони цих суперечок відбилися в образі, створеному Бюхнера. В. - нервовий, забитий людина, принижений убогістю. На звинувачення у безнравственном поведінці він відповідає, що з мораллю у бідних людей погано: «А в кого грошей немає - спробуй-но зробивши на світ собі подібних за всіма правилами моралі». Душа В. відкрита добра, але обставини проти нього: доктор перетворює його в піддослідного кролика для своїх психологічних експериментів, тамбурмажор живе разом з його коханою Марією. Герой Бюхнера - природна людина в неприродному, фальшивому, злом світі. Він обдурять всіма, всіма покинутий, і тоді В. вирішує помститися - зазиває Марію в пустинне місце на узліссі і заколює ножем. У неосудному стані після скоєного вбивства В. приходить в кабачок, де співає і танцює, примовляючи, що у всіх «одна дорога в пекло». Потім біжить на місце злочину, щоб закинути ніж подалі у воду. Бюхнер не закінчив п’єсу, хоча остання сцена не залишає сумнівів, що В. буде викритий і засуджений, як його реальний прототип.
Далі весь твір…

Відома оповідачеві мереживниця Домна Платонівна «має знайомство саме неосяжне і різнокаліберні» і впевнена, що цьому вона зобов’язана однієї простотою і «добростью». Люди ж, на думку Домни Платонівни, підлі і взагалі «сволота», і вірити нікому не можна, що підтверджується частими випадками, коли Домну Платонівна обманюють. Мереживниця «впоперек себе ширше» і постійно скаржиться на здоров’я і могутній сон, від якого переносить багато горя і нещасть. Вдача у Домни Платонівни необразлива, вона байдужа до заробітку і, захоплюючись, подібно до «художниці», своїми творами, має багато приватних справ, для яких мережива грають лише роль «пропускного виду»: сватає, відшукує гроші під застави і всюди носить записочки. При цьому зберігає тонке звернення і про вагітну жінку каже: «вона у своєму мар’яжний інтерес». Познайомившись з оповідачем, що живуть на квартирі у польської полковниця, якої Домна Платонівна відшукує нареченого, вона зауважує, що російська жінка в коханні дурна і жалюгідна. І розповідає історію полковниця Домутковской, або Леонідкі.
Далі весь твір…

Твір А. Конана Дойла «Строката стрічка» входить до циклу творів про Шерлока Холмса, сищика надзвичайно талановитого і розумного. Оповідання ведеться від імені доктора Уотсона, одного Шерлока Холмса.
… В один квітневого ранку будинок Шерлока Холмса відвідала якась дівчина, клієнтка. Це була Еллен Стонер, головна героїня описуваних подій. Міс Стонер повідала Холмсу, що живе в маєтку свого вітчима, містера Ройлотта. Колись у неї була сестра, але вона померла два роки тому за досить дивних обставин. Перед трагічною подією дівчина часто чула вночі якийсь свист, а в ніч своєї смерті вона вибігла з кімнати з криком «Строката стрічка» і впала замертво. Причину її смерті з’ясувати так і не вдалося. Тим часом мати дівчат заповіла їм певний стан, з тією умовою, що грошима може користуватися і її чоловік, містер Ройлотт, але тільки до тих пір, поки дівчата не вийдуть заміж. Незадовго до смерті загибла дівчина збиралася вийти заміж … Міс Стонер підозрює вітчима, але ніяких доказів проти нього немає. До Шерлоку Холмсу її привело те, що одного разу вночі, ночуючи в кімнаті своєї загиблої сестри, вона почула дивний свист, який колись був передвісником однієї вже смерті.
Далі весь твір…

Стрепсіад - герой комедії Арістофана «Хмари» (423 до н.е.), багатий землевласник, що оселився в місті після шлюбу з афінської аристократкою. Він і в старості залишився грубим, жадібним і хитрим селянином, не позбавленим, однак, здорового глузду. Комедія починається скаргами старого на свого сина Фідаппіда, протринькав великий статок багато заборгував з-за своєї пристрасті до коней. Селянська кмітливість С. приходить йому на допомогу: він чув, що школа філософа Сократа вчить неправого здобути перемогу над правим, і тому вирішує відвести туди свого сина. Але син відмовляється, і С. сам відправляється в Со-Кратово мислільню, щоб опанувати усілякими премудростями. У довгій сцені з Сократом старий виконує традиційну комічну роль простака, який протиставляється мудрецю. Нездатний до навчання старий повертається додому і намагається пояснити синові, як несправедливість може восторжествувати. У відповідь син побив С. і довів, що абсолютно справедливо, якщо син б’є батька. Нарешті властивий селянинові здоровий глузд бере гору, і С. приступає до дій - він підпалює школу Сократа. У комедії, зображує Сократа носієм помилкового знання, заснованого на софістиці, симпатії Арістофана цілком на боці С.