Величезну роль у становленні й розвитку французького романтизму відіграв Франсуа Рене де Шатобріан, який виступив водночас із Ж. де Сталь та її групою. Але його ідейно-художні шукання розвивалися в іншому напрямі і йому судилося стати зачинателем інших течій і тенденцій у французькій романтичній літературі. Якщо для згаданої групи був характерний тісний зв’язок з Просвітництвом, еволюція його дискурсів і структур та їх трансформація, то творчість Шатобріана була передусім реакцією на Просвітництво й розривом з ним. її пафос полягав зрештою в реабілітації та апології «допросвітницьких» цінностей, насамперед християнства та духовної культури, на ньому заснованої.
Далі весь твір…

З поміж письменників, що входили до групи мадам де Сталь або групи Коппе, виділяється Бенжамен Констан де Ребек, який теж є однією з ключових постатей у розвитку французької суспільно-політичної думки й літератури періоду Консульства та Імперії. Говорячи про групу Коппе, маємо на оці не тільки й не стільки особисті зв’язки письменників, скільки їхню типологічну близькість, передусім щільний зв’язок з просвітницькою традицією. Втім, Констан і Ж. де Сталь були не тільки однодумцями, між ними існували й найтісніші особисті зв’язки, тривалий час, з 1796 по 1811 p., вони перебували в громадянському шлюбі.
Далі весь твір…

Романтизм мадам де Сталь розуміє широко, залучаючи до нього все новоєвропейське мистецтво, що протистояло класичній чи, скоріше, класицистичній традиції. Як романтиків вона трактувала Гете й Шіллера, що ввійде в норму французької романтичної критики й літератури. В трактуванні романтичної літератури вона виділяє такі її якості й риси, як активність суб’єктивно-особистісного первістка, зверненість не стільки до розуму, скільки до душі й серця, тобто її емоційну наснаженість, природність зображення й безпосередність переживання, здатність передавати національний дух і колорит.
Далі весь твір…

Творчість мадам де Сталь близька до Просвітництва не тільки за ідейними тенденціями, а й за її типологією і складом. Як і в багатьох французьких просвітників, зокрема Вольтера, Дідро й Руссо, художні твори складають тільки певну її частину. До «золотого фонду» французької і європейської літератури входять лише два її романи, «Дельфіна» (1802) і «Корінна» (1807). В молодості вона написала кілька повістей і драму «Джен Грей», в 10-х роках - ще дві трагедії, проте всі ці твори помітними літературними явищами не стали. В її літературній спадщині теж переважають трактати, нариси, есе на теми суспільно-політичні, філософські, моральні, естетичні тощо. Деякі з них, як трактат «Про літературу в її зв’язках з суспільними установами» (1800) чи книга «Про Німеччину» (1810), мають пряме відношення до літератури і свого часу вчинили значний вплив на її розвиток.
Далі весь твір…

Звичайно, романтизм і реалізм - різні літературні напрями, але не слід перетворювати їх у художні полярності, як це у нас раніше робилося, ігноруючи те, що їх зближувало й об’єднувало, особливо в першій половині XIX ст.. Обидва в 20-30-х роках усвідомлювали себе учасниками спільного художнього руху, представниками «нового мистецтва», котре називали романтизмом, протиставляючи його «старому мистецтву» - класицизму. Існували й фундаментальні естетико-художні принципи, які об’єднували їх в протистоянні класицизму та його запереченні. Так, класицизм зображав життя під знаком вічності, як щось абсолютне й незмінне, за нормами класичної давності, нове мистецтво переносило акцент на його історичну мінливість і локальну своєрідність. Невипадково все більшого значення набувала для нього проблема «місцевого колориту». Класицистична поетика сходила зрештою, до зображення типів, типового з високим рівнем абстрагованості від життєвої конкретики, «нове мистецтво» в центр уваги ставить видове, індивідуальне, своєрідне. Доречно тут згадати концепцію в сучасній західній науці, за якою романтизм і реалізм у літературі першої половини XIX ст. складають синтетичну художню систему, що витісняла застарілу класицистичну, і цю систему, за пропозицією італійського вченого У. Боско, можна було б назвати «реалістичним романтизмом» чи «романтичним реалізмом».
Далі весь твір…