Багато хто з дорослих не вірить у майбутнє нашої країни, вважають, що Україні відстала від цивілізованих європейських країна на цілі десятиліття, що нічого світлого попереду немає. Але молодь України так не думає!

Україна!.. Це слово з глибокою шанобою і гордістю промовляють справжні сини і дочки України. Україна! Це - київська Софія і Золоті ворота, ласкаве Чорне море і бурхливі потоки, що із срібним передзвоном мчать з гір на долини, пшеничні лани і блакитне небо, розкішні каштани і сумні верби, це краса зелених Карпат. Україна!.. Хтось згадає безстрашного Святослава, комусь хвилюватимуть душу неповторні українські пісні, хтось побачить перед собою козацькі полки, що виступають у похід, перед кимсь постане легендарна Маруся Чурай…
Далі весь твір…

Щасливий той, кому Бог подарував Учителя. Так, саме Учителя - з великої лiтери. Я знаю, що кожен iз нас за шкiльний вiк зустрiчає чимало вчителiв. Однi з повагою запам’ятовуються, вiд других пам’ять вiдвертається, третi пройшли немов стороною…

Та ось одного разу увiйде в клас Учитель - i в цю мить життя твоє назавжди змiниться, ти побачиш себе iншими очима, будеш намагати ся стати кращим, розумнiшим i добрiшим.
Далі весь твір…

Впадає в око один дещо парадоксальний момент: у поета не так i багато творiв, повнiстю присвячених материнськiй темi, та все ж, незважаючи на це, образ матерi дуже помiтний у його поетичному свiтi. Чим це пояснюється?

Перш за все звернiмо увагу на незриму “присутнiсть” образу матерi в багатьох поезiях. Звичайно ж, ця “присутнiсть” не вiртуальна, вона якось вiдбита у словi. Найчастiше цей вiдбиток знаходимо в якомусь одному вагомому штриху, виразностi якого достатньо для того, щоб вiдчувалось звучання материнської теми у всьому цiлiсно сприйнятому творi. Як типовий приклад можна навести поезiю “Ялинка”. Складний, навiть у чомусь драматичний розвиток поетичного смислу твору завершується у словах “I ми вертаєм… у вiчну казку… до матерiв”. Повернутись до казки, до матерi, - це повернутись у свiт дитинства - повернутись до духовної чистоти. Завершивши головний смисл, кiнцiвка твору нiби спалахом освiтила весь його попереднiй розвиток. Тому-то iдея чистоти материнської моралi є такою вiдчутною при читаннi твору.
Далі весь твір…

Усе в життi людини починається з молока матерi. Це вона, “святая сила всiх святих, пренепорочная, благая” народила Спасителя. Це вона, ненька, Мадонна, Берегиня, зiгрiває наше життя, захищає наше щастя.

Народжується дитина - мати схиляється над колискою i спiває. Про що? Як не дивно, вiд цього теж багато залежить. Першi уроки дитина бере не в школi - мати допомагає зробити їй першi кроки й по пiдлозi, й взагалi в життi. Вiд неї малятко дiзнається, що добре, що погано. Кажуть, що характер людини формується до п’яти рокiв, а потiм, протягом життя, лише трохи коригується. Тож чи не з материної пiснi починається особистiсь людини?
Далі весь твір…

Навiть коли стало ясно, що незалежнiсть України - реальнiсть, ще знаходяться люди з високою формальною освiтою, якi заперечують давню iсторiю української мови, державностi, культури. Жаль, звiсно, що для цих людей полiтика важливiша за факти. Саме з фактами ми й матимемо справу. Ми лише побiжно згадаємо декiлькох вiтчизняних громадських дiячiв рiзних часiв i оцiнимо їхнiй внесок у справу нашої державностi.
Далі весь твір…