На 90-і роки доводиться знайомство Горького з Україною. Уже його перше оповідання «Макар Чудра» був навіяний враженнями від подорожі по Україні в 1891 р. Українські враження або український матеріал покладений в основу багатьох добутків письменника — «Баба Изергиль», «Челкаш», «Омелян Пиляй», «Коновалів», «Мій супутник», «На Чангули», «Волоська легенда» і ін. В 1891 р. письменник уперше відвідав Київ, а, згодом трохи раз приїжджав на літній відпочинок у село Мануйловка в Полтавській області. Тут він познайомився не тільки з побутом і звичаями українського народу, а й з його літературою. В одному з листів, написаних у Мануйловке, він визнавався: «Уперше я читав Шевченко ще юнаків, у Казані, наприкінці 80-х років… Потім, улітку 97 і 98-го року, коли жив у Мануйловке… я читав Шевченко українською мовою селянам… Вірші Шевченко взагалі дуже мені сподобалися… Дуже хотілося б видати Гулака-Артемовского, Основьяненко, Котляревского — особливо!»

Далі весь твір…

Перший свій поетичний збірник, що вийшов в 1913 році, Мандельштам назвав «Камінь»; і складався він 23 віршів. Але визнання до поета прийшло з виходом другого видання «Каменю» в 1916 році, у якому вже було включено 67 віршів. Про книгу в більшості захоплено писали багато рецензентів, відзначаючи «ю велирное майстерність», «карбованість рядків», «бездоганність форми», «отточенность вірша», «безсумнівне почуття краси». Були, щоправда, і докори в холодності, перевазі думки, сухої безстрасності. Так, цей збірник відзначається особливою врочистістю, готичної архитектурностью рядків, що йде від захоплення поетом епохою класицизму й Древнім Римом

Далі весь твір…

У романі «Ідіот» Достоєвський підбивав підсумок многим своїм міркуванням про християнство, про особистість Христа й долі його навчання в миру. «Головна думка роману, — писав Достоєвський, — зобразити позитивно прекрасну людину». Перераховуючи кращі зразки світової літератури, на які він орієнтувався, Достоєвський говорить, що єдине «позитивно прекрасна особа» для нього Христос. І ще Дон Кихот, але він прекрасний тому, що в той же час і смішний, отчого «є жаль до осміяного й не знаючому собі ціни прекрасному».

Далі весь твір…

Образ Князь Срібний має легендарні коріння. Його прообразом є князь Микита Романович — відважний заступник за правду, герой, що часто зустрічається в російському билинному й пісенному епосі. Найбільш відома російська народна пісня, що прославляє чесність і героїзм Микити Романовича (про те, як Микита Романович рятує від Малю-ти старшого сина Івана Грозного й дає Ма-люте ляпас), включена Толстим у роман (гл. 14). Подібність із Микитою Романовичем підкреслюється ще й тим, що К. С. має те ж ім’я та по батькові. Зберігши зовнішні ознаки епічного героя, К. С. втратив у романі його активність — перешкодою в ряді випадків виявляється для нього покірність царської волі

Далі весь твір…

Власниця чудесного, чарівного голосу (артистичний прототип — знаменита співачка Полина Виардо-Гарсиа), Консуэло іспанка по національності, італійка по вихованню, циганка по долі, втілює тему художника-мандрівника, вічного подорожанина. Сама К., звичайно, не усвідомлює власну винятковість. Дівчинкою вона дивиться на себе, як і її наречений Андзолетго, чужими очами. П’ятнадцяти років вона здається неуважному оку майже що виродливої у своїй підлітковій незграбності. Вона гарна, тільки коли співається

Далі весь твір…