У тисяча дев’ятсот другому році відбулася прем’єра п’єси “На дні”. Ця геніальна драма відразу звернула на себе загальну увагу. Про неї говорили, писали, її обговорювали, критикували. Це був воістину тріумф письменника. Ці бурхливі дискусії продовжуються і до цього дня, з тією лише різницею, що тепер ми знаємо ставлення самого автора до неї. Якщо на початку свого творчого шляху Максим Горький писав романтичні твори, в яких реальне переплітається з ідеальним, а герої були занадто сильними, занадто гарними і благородними, то про п’єсу “На дні” такого не скажеш. Це зображення грубої, неприкрашений дійсності, а герої її - люди, зломлені долею та опустилися на “дно життя”.
Далі весь твір…

У передмові до другого видання роману Лермонтов називає Печоріна «портретом, складеним з пороків всього нашого покоління». Автор не відділяє себе від свого покоління, і між ним і Печоріним дійсно є схожість, і їх чимало. Тим не менш, Печорін - це не Лермонтов, і щоб у цьому переконатися, звернемося до лірики Лермонтова, а точніше - до його ліричного героя. Відомо, що Лермонтов протягом всього свого життя залишався романтиком. І хоча в пізній ліриці багато віршів суто реалістичних (наприклад, «Бородіно» 1837 р.), очевидно, що романтичне сприйняття світу так чи інакше вплинуло на все, що створював поет. І, відповідно, його ліричний герой несе в собі романтичні настрої, з якими пов’язані мотиви, характерні для романтичної творчості.
Далі весь твір…

Любов! вносить ідеальне відношення і світ у буденну прозу життя, розворушує шляхетні інстинкти души і не дає загрубіти у вузькому матеріалізмі і грубо-тваринному егоїзмі. І. О. Бунін. Людина - єдина із земних істот, наділена розумом і волею вибору. Людина постійно стоїть перед вибором: як надійти? куди йти далі? Людина вільна вибирати роботу, пристрасті, захоплення, думки, світогляд, любов. Любов буває до грошей, до влади, до мистецтва, може бути звичайна, земна любов, а може трапитися так, що над усе, вище всіх почуттів людина ставить любов до батьківщини або до Бога. У оповіданні Буніна «Чистий понеділок» героїня без імені. Ім’я не важливо, ім’я для землі, а Бог знає кожного і без імені. Бунін називає героїню «вона». Вона із самого початку була дивною, мовчазною, незвичайною, начебто чужою усьому навколишньому світу, що дивиться крізь нього, «все щось думала, все начебто в якісь подумки вникала. Лежачи на дивані із книгою в руках, часто опускала її і питально дивилася перед собою».
Далі весь твір…

Комусь може здатися, що Євгеній - черства, егоїстична людина. Але я так не думаю. У нього чимало позитивних якостей. Ну і що ж поганого в його нігілізмі, запереченні всіх прийнятих на віру «принципів»? Головний герой хоче все перевірити, про все дізнатися. А ці «принсипи»! На них побудовано те суспільство, у якому для простих людей не знайшлося нічого гарного. Базаров із презирством ставиться до аристократів, висміює їхні звички і, як показано на прикладі його суперечок з Павлом Петровичем Кірсановим, перемагає їх. Євгеній заперечує існуючий устрій, бачить його негативні боки і робить усе на благо народу. Не можна, правда, сказати, що він ідеалізує селян. Навпаки, молода людина засуджує їхню пасивність, затурканість, забобони. Він бачить у простих людях головну рушійну силу революції, «возиться» із ними. Вони бачать у ньому свого, простого, але через те, що занадто довго жили в гнобленні, не розуміють його прагнень, його характер. Адже Базаров має такі якості, які я хотіла б бачити й у собі, і у людях, що мене оточують.
Далі весь твір…

Життя І. С. Тургенєва, визначного російського письменника, проходило у найнасиченішу епоху Росії. Саме в цей період, на початку шістдесятих років XIX століття, у Росії зароджувався новий тип борця - різночинця-демократа, людини діла, що поривається до боротьби в ім’я зміни суспільного ладу Росії. Образ, який втілив у собі всі ці риси, створив І. С. Тургенєв у своєму романі «Батьки і діти». У головному герої - Базарові - Тургенєвим багато чого помічено історично точно. Базаров розумний - це характерна риса різночинця-демократа. Він освічений у галузі медицини, хімії, фізики, анатомії, зоології. Освіченість Базарова багато в чому революційна. Базаров намагається усе підпорядкувати праці. Навіть природу він розуміє по-своєму. Вона для нього не об’єкт споглядання, а майстерня. Боротьба без праці, як і праця без боротьби, не мислиться Базарову. Людина повинна пишатися своєю працею. «Мій дід землю орав», - говорить Євгеній, не соромлячись, а, навпаки, пишаючись своїм плебейським походженням. Усе, чим живе Базаров, чим дихає і над чим міркує, - усе це дали йому боротьба, праця, земля, на якій народився Євгеній, народ, що його виховав.
Далі весь твір…