Марина Цвєтаєва - російська поетеса; у її творчій спадщині - ліричні вірші, поеми, віршовані драми і трагедії. Оригінальність поетичного голосу Цветаєвої поєднує в собі «абсолютну природність і разючу норовливість» (Н. Я. Мандельштам). Її лірична героїня завжди знаходиться на межі пристрастей - войовнича амазонка й рятівна Аріадна, віща  Кассандра й молитовна Магдалина. Прихильниця бунтарського індивідуалізму, Цвєтаєва в літературі зволіла залишитися поза поетичними течіями. Серед її творчої спадщини - збірники «Вечерний альбом» (1910), «Волшебный фонарь» (1912), «Из двух книг» (1913), «Версты» (1921).
Далі весь твір…

Анна Ахматова (справжнє ім’я Анна Андріївна Горенко) - видатна російська поетеса, за своїми естетичними поглядами була близькою до акмеїзму,  створила незабутній образ російської жінки, глибокої і внутрішньо цілісної, готової смиренно й урочисто нести хрест випробувань своєї долі і долі батьківщини. У ліричних творах Ахматової знайшла відображення драматична історія Росії ХХ століття. Поетичну спадщину складають збірники «Вечер» (1912), «Четки» (1914), «Белая стая» (1917), «Подорожник» (1921), «Anno Domini» (1921), поеми «Реквием» (1935-1940), «Поэма без героя» (1940-1963).
Далі весь твір…

Володимир Маяковський… Ще в раннім дитинстві він входить у нашу читацьку свідомість. Перші свої самостійні кроки ми робимо, звіряючись по вічному: «Що таке добре і що таке погано?». Тоді це було для мене чимсь величезним, незрозумілим і нескладним. На наступне сприйняття поезії Маяковського вплинуло сформоване про нього подання як про поета – співака революції. І це відповідає дійсності, тому що навіть у самих ліричних добутках поруч із щиросердечними переживаннями поета присутні червоні кольори – кольори революції:
Далі весь твір…

В автобіографічному романі М. Олексєєва «Забіяки», написаному у 1981 році, дія відбувається наприкінці 20-х – початку 30-х років у селі Монастирському. Складний час у житті російського села – період колективізації – автор показує через сприйняття дитини Миханькі Хохлова. Тому сільський світ розкривається перед нами дитячими очами. Саме це надає особливу жвавість у сприйнятті читачем життя села, а автобіографічність роману робить гірке оповідання про трагічну долю російського села правдивим. Михайло Олексєєв описує сільські будні. Ми бачимо, як дітвора в будь-яку пору року знаходить собі заняття по душі. Весною хлопчиська першими повідомляють батькам про приліт жайворонків. Улітку і восени діти висмикують першу ріпку і моркву, узимку проводять час на замерзлій річці.
Далі весь твір…

Незвичайний початок роману: «Ішли і йшли й співали «Вічну пам’ять»… Кого ховають?.. «Живаго». Так, на протиставленні живого і мертвого, будується весь добуток Пастернака.
Основне питання, навколо якого обертається «зовнішнє й внутрішнє» життя головних героїв, відносини з революцією, відношення до революції. Найменше і Юрій Живаго, і сам автор були її супротивниками, найменше вони сперечалися з ходом подій, пручалися революції. Їхнє відношення до історичної дійсності зовсім інше. Воно в тім, щоб сприймати історію, яка вона є, не втручаючись у неї, не намагаючись змінити її. Така позиція дозволяє побачити події революції об’єктивно. «Доктор згадав недавно минулу осінь, розстріл заколотників, дітовбивство й жінковбивство, криваву коло шматину й людино-свіжину, який не привиділося кінця. Бузувірства білих і червоних суперничали по жорстокості, поперемінно зростаючи одне у відповідь на інше, точно них перемножили».
Далі весь твір…