Чистота - запорука здоров’я чи предмет суперечок?
Щовесни, тільки-но сходить сніг, вулиці і парки нашого міста набувають жахливого вигляду: за зиму там накопичилася велика кількість сміття. Влада, як завжди, оголошує двохмісячник «Зелена весна», і починається боротьба за! так-так, за чистоту. Звучать заклики до населення взяти участь у цій благородній справі. Хтось з ентузіазмом береться за мітлу чи граблі і має від цього задоволення. Хтось скептично або навіть грубо відмахується, вважаючи, що це справа двірників. Дехто по-своєму реагує на такі заклики, продовжуючи смітити, де захочеться. Що ж до нас, учнів шкіл, то вибір ми маємо багатий: можемо допомагати батькам біля будинку чи на присадибній ділянці, а можемо тренуватись із граблями біля школи. Є ще один варіант - брати участь у розчищенні міських парків.
Далі весь твір…

Ізяслав Василькович - герой «Слова о полку Ігоревім»; безумовно, історична особистість, але згадується тільки в цьому творі, в інших пам’ятках писемності про нього поки не знайдено жодних відомостей. Згідно з «Слову», загинув під час нападу на його князівство литовців, які скористалися несприятливим для російських моментом.
Далі весь твір…

Леонід Іванович Глібов у своїх байках гостро критикував несправедливий суд, жорстокість панів, неробство, хвалькуватість, підлабузництво, брехливість тощо. Основною ознакою байки є її алегоричність. Відповідно до цього байка має дві частини - оповідну і повчальну. Так, наприклад, в байці «Лисиця-жалібниця» в першій її частині розповідається про жорстокий вчинок лицемірної Лисиці, а в другій автор вказує, що такі Лисиці бувають і між людьми і їх треба стерегтись. У першій частині байки розповідається про певну подію, тому цю частину називають оповідною. У другій дається висновок: автор немов підказує нам, яких людей слід розуміти під алегоричними образами (Лисиця - «лукавий чоловік», лицемір), тут же висловлює повчання, тому ця частина байки називається повчанням, або мораллю.
Далі весь твір…

Весна, виявляється, кожного року різна: то вона довго спить, а потім враз пробудиться. А то, буває, уже й сніги зійдуть, уже й зелень готова вибухнути живим цвітом, а вона все ще чомусь зволікає. Та неодмінно відбувається одне: весна завжди настає. Про це дуже образно написав у вірші «Весна» поет Богдан-Ігор Антонич: «росте Антонич, і трава росте». Мені теж здається, що я починаю рости тоді, коли приходить весна, росту разом із деревами, травою, різними квітами. А ще в поета таке прекрасне спостереження: зірки з’являються на небі навесні, ніби хтось із рушниці вистрілює в небо. Можливо, весною вперше так яскраво починають сяяти зірки, ніби «зорі-кулі». Весна завжди багата на різні несподівані речі, коли раптом помічаєш те, чого раніше не помічав.
Далі весь твір…

Мені було дуже важко читати це оповідання. Та я знаю приклади жорстокого ставлення до домашніх тварин — що вже казати про диких. Усі закликають бути добрими, та тільки від закликів до добрих справ — дуже далеко. Якби люди думали не про наживу, а про те, що треба бути добрими, то історія з лосем мала б зовсім інший розвиток. Наприклад, діти допомогли б лосеві, а в цей час до дітей підійшов би добрий чоловік, який підказав би, як правильно и доцільно повестися, щоб порятувати тварину. Вдячний лось, напевне, подивився б на своїх рятівників лагідним поглядом і подався б до лісу, до вільного життя. Та, на превеликий жаль, дядьків Шпичаків не меншає з року в рік.
Далі весь твір…