Оповідання А. П. Чехова відрізняються стислістю й насиченістю сюжету. В оповіданні “Туга” здається, що не відбувається ніяких подій. Візника Іону Потапова в нудних зимових сутінках засипає снігом. Він очікує своїх пасажирів. Насправді ж Іона нікого й нічого вже не чекає. От уже целую тиждень він живе як у півсні: у нього вмер син. Трагедія Іони нікого не цікавить: ні військового, ні гулящу молодь, ні людини його ж стану - візника. Іона Потапов нікому не цікавий, його що розпирає душу біль нікому не потрібна. Усе кудись поспішають, усі незадоволені, роздратовані, тільки Іоні нікуди поспішати. Він самотній, сумний, занурений у роздуми. Смерть помилилася, “дверима помилилася”, забрала спадкоємця, що “теперішній візник був”.
Далі весь твір…

Виріс Н. А. Некрасов серед селянських дітей. Ніякі заборони батьків не могли удержати його від спілкування із сільськими дітлахами. Згодом проста мова, богатый і співучий, заворожливий нас своєю музикою, що був засвоєний сином поміщика в ярославському селі, став основним інструментом поета. Його поеми й вірші написані народним мовленням так красиво й точно, що створюється враження, начебто з мережив сплітаються образи й картини нелегкого побуту селян. Досвід дитинства, знання життя селян дозволили Некрасову у вірші “На смерть Шевченко” точно простежити все життя українського поета, виплеснути біль кріпака, підневільної людини, описати спрагу волі, що не зрозуміти вільному. Некрасов зміг.
Далі весь твір…

М. Ю. Лермонтов чудово почував природу й точно міг передати свої відчуття. У вірші “Люблю я ланцюга синіх гір…” він описує барвистий захід у горах:

• Ярка без світла й червона
• Спливає через них місяць… або
• На заході вечірній промінь
• Ще горить на ребрах хмар
• И поступитися все бариться він
• Місяцю - похмурий небокрай…
•  

Далі весь твір…