Мій підзахисний Євгеній Базарів. Комусь може здатися, що Євгеній — черства, егоїстична людина. Але я так не думаю. У нього маса хороших якостей. Ну й що ж поганого в його нігілізмі, запереченні всіх прийнятих на віру «принципів»? Головний герой хоче все перевірити, усе довідатися. А ці «принципи»… На них побудувалося те суспільство, у якому для простих людей не найшлося нічого гарного. Базарів із презирством ставиться до аристократів, висміює їхньої звички й, як показано на прикладі його споровши з Павлом Петровичем Кірсановим, перемагає їх. Євгеній заперечує існуючий лад, бачить його негативні сторони й піклується про благо народу. Не можна, щоправда, сказати, що він ідеалізує селян. Навпаки, він засуджує їхню пасивність, затурканість, забобони. Він бачить у простих людях головну рушійну силу революції, «возиться» з ними. Вони бачать у ньому свого, простого, але через те, що занадто довго жили в гнобленні, не розуміють його прагнень, його характеру. Але ж у Базарові є такі якості, які я хотіла б бачити й у собі, і в оточуючих мене людях.
Далі весь твір…

Учнівський твір По романі «Батьки й діти» И. С. Тургенєва. Сьогодні я починаю мій щоденник, а враження після зустрічі з Миколою Петровичем самі звичайні: це простий росіянин дворянин, що щиро любить і почитає свого сина. Він дотримується старих поглядів, так що не представляє для мене великого інтересу. А от Павло Петрович — це втілення старих поглядів і звичок. Так адже через таких людей мир валить, він же не дає розвиватися суспільству! У нього в голові просто не укладається, що глава держави — це ще не «пуп землі», і що служити державі, віддаючись душею й тілом, — нерозумно….
Далі весь твір…

«…Ми діємо в силу того, що ми визнаємо корисним. У теперішні часи корисніше всього заперечення — ми заперечуємо». Учнівський твір По романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти». Чиї ж це слова? Кому вони належать? Хто ця людина, що може так упевнено говорити? Переді мною роман И. С. Тургенєва «Батьки й діти». Цей роман був створений автором в 1860 році. Створювався він у пору підготовки й проведення селянської реформи, в умовах подальшого загострення боротьби між силами, що протидіяли, російського суспільства — лібералами й демократами. Роман у цілому й головному герої — демократ-різночинець Базарів — з’явилися, по визначенню самого автора, «вираженням новітньої нашої сучасності». Роман чудовий тим, що викликає бажання подумати, посперечатися. Сторінка за сторінкою я знайомлю з головним героєм роману — Євгенієм Базаровим, з його біографією, з його характером, з його заняттями, з його поглядами.
Далі весь твір…

Учнівський твір По романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти».

По романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти)

Перед ним схилитися не соромно…

Н. Некрасов

Життя И. С. Тургенєва, знаменитого російського письменника, проходила в одну із самих насичених епох у житті Росії. Саме в цей період, на початку шістдесятих років XIX століття, у Росії зароджувався новий тип борця — різночинця-демократа, людини справи, що прагне до боротьби в ім’я зміни суспільного лада Росії. Образ, що втілив у собі всі ці риси, створив И. С. Тургенєв у своєму романі «Батьки й діти». У головному герої — Базарові — Тургенєвим багато чого помічено історично точно. Базарів розумна — характерна риса різночинця-демократа. Він освічений в області медицини, хімії, фізики, анатомії, зоології. Освіченість Базарові багато в чому революційна. Базарів прагне все підкорити праці. Навіть природу він розуміє по-своєму. Вона для нього не предмет споглядання, а майстерня. Боротьба без праці, як і праця без боротьби, не мислиться Базарові. Людина повинен пишатися своєю працею. «Мій дід землю орав», — говорить Євгеній, не соромлячись, а, навпаки, пишаючись своїм плебейським походженням. Всі, чим живе Базарів, чим дихає й над чим міркує, — все це дали йому боротьба, праця, земля, на якій народився Євгеній, народ, його що виховав.
Далі весь твір…

Про Велику Вітчизняну війну написано дуже багато. Перші добутки про неї почали з’являтися вже в середині сорокових років, і з тих пор романи, оповідання, вірші про війну видавалися суцільним потоком. І багато хто серед них були, на жаль, зовсім бездарні й нечитабельні. Сьогодні, перебуваючи більш ніж на піввіковій дистанції, що відокремлює нас від тієї війни, читач може підбити своєрідний підсумок розвитку «військової» літератури. Серед добутків радянських письменників, що висвітлюють період Великої Вітчизняної війни, особняком коштує роман Василя Гроссмана «Життя й доля». На частку цього добутку випало багато митарств: роман забороняли, подтвергали цензурі, заарештовували, намагалися знищити. Однак роман «Життя й доля» не просто вижив» але й придбав всесвітню славу. З моменту написання цього добутку до його першої публікації в повному варіанті пройшло біля тридцяти років. Що ж так злякало ревнителів «соціалістичного реалізму» в «Житті й долі»? В одному з літературних журналів мені довелось прочитати про дискусії маститого історика й не менш маститого критика. Критик запитував, коли ж буде написана «Війна й мир» про Велику Вітчизняну війну? Мене вразив відповідь історика: «Такий добуток уже є. Це «Життя й доля» Василя Гроссмана».
Далі весь твір…