Молодого П’єра Безухова Л. М. Толстой показує нам уперше в салоні Ганни Павлівни Шерер як явного порушника як громадського спокою, так і плавного плину вечора взагалі. Його від усіх у вітальні відрізняє розумний, спостережливий погляд. Саме він, а не величезний ріст або коричневий фрак вселяє Ганні Павлівні занепокоєння. П’єра привітають уклоном, як вітають людей самої нижчої ієрархії. Він незаконний син єкатерининського вельможі, графа Безухова, і пізніше його законний спадкоємець. Він через короткий час стає власником тисяч душ і мільйонів. І тепер він бажаний гість всіх салонів і будинків обох столиць. Граф Лев Толстой, поза всякими сумнівами, дуже любить графа П’єра Безухова. Він робить його самим завидним нареченим Росії й видає за нього заміж дурну і розбещену істоту, блискучу петербурзьку красуню Елен Курагіну.
Далі весь твір…

Причин для вбивства старої лихварки, у якій він бачив уособлене зло, Родіон Раскольников мав багато — і соціальних, і, так би мовити, філософських. Дуже цікаво, що серед соціальних та суто економічних причин не тільки те, що стосується його особисто, — це коло значно ширше. Автор мовби нанизує на нитку нескінченний ряд. Кімната, що схожа на домовину. Жалюгідний одяг з капелюхом, що кидається у вічі навіть на цих вулицях, а у центрі міста йому залюбки дадуть милостиню. Неможливість продовжити навчання в університеті і влаштуватися на роботу. Якесь замкнене коло, з якого нема виходу. Листи матері, що існує на мізерну пенсію, та ще й намагається йому допомогти. Жахливий вибір — жертва його чистої, розумної сестри Дунечки, що збирається взяти шлюб не просто з нелюбом, а з чужою навіть по духу людиною, щоб тільки допомогти сім’ї. Здавалося б, досить, але коло переживань Раскольникова ширше, серце болить ще й за інших.

Далі весь твір…

Початок XX століття з’явилося переломною епохою в долі Росії. Революція, Громадянська війна змінили не тільки соціально-політичну обстановку в країні, вони сильно вплинули на думки, настрої людей. Багато хто втратили віру, опору в житті. Все навколо перевернулося з ніг на голову. Людині важко було орієнтуватися в божевільної світі, де старі, існуючі протягом сторіч цінності зруйновані, а нові ще не затверджені. Кожного торкнулися революційних подій, і тому природним було бажання осмислити що відбувається. Більшість письменників не могли не відбити те що сталося у своїх добутках, тому що самі часто були учасниками революцій, свідками корінних змін. Як творчі особистості, вони прагнули дати оцінку сформованої в країні ситуації, коли були підняті численні проблеми, коли люди виявилися розділеними на два табори і їхні відносини стали будуватися на основі вироблених новою епохою законів, за принципом класової ненависті й неприйняття інакомислячих.
Далі весь твір…

Сергій Єсенін. У самім звучанні цього імені чутна співучість, музика рідних роздоль, краса народу, що створив такого поета. Важко назвати іншого поета, чия творчість так хвилювала б кожного, хто занурював у бездонну глибину й свіжість його віршів. Важко писати про поезію Єсеніна: мова міркувань наполегливо перебивається  поетичними рядками. Єсенін говорив, що його лірика живе любов’ю до батьківщини й почуття батьківщини — основне в його творчості. Вірші поета смутні, як смутна було селянське життя. Єсенін ріс серед роздолля природи, і вона навчила його любити красу навколишнього світу. Ранні вірші поета звучать як визнання в любові до рідної природи, прагненні розчинитися в ній. У природі він бачить джерело натхнення:

Далі весь твір…

Сергій Єсенін — великий російський поет. Головна й визначальна риса його поезії — народності. Йому не потрібно було читати про соціальні протиріччя села, йому не було потрібно шукати шлях до народу, вивчати й осягати його душу, тому що дитинство і юність він провів у рідному рязанському селі Константинове. Він своїми очами бачив убогість сільського життя, важка й непосильна сільська праця, позбавлення й умови, у яких жили й працювали   селяни. З раннього дитинства рідна земля дала йому найбільше — народний погляд на життя, наділила народною мудрістю, він побачив добро й зло, щастя й нещастя. Пісні, повір’я, частівки, сказання, які він чув у дитинстві, стали основою й головним джерелом його творчості. Любов до рідної землі і її вічно прекрасній природі була вбрана Єсеніним з молоком матері. Природі, батьківщині й рідній домівці він присвятив більшу частину своїх добутків.
Далі весь твір…