У лісі, у горах, джерело, живе і дзвінке,
Над джерелом стародавній голубець
З лубочною почорнівшою іконкою,
А в джерелі березовий корець.
Я не люблю, о Русь, твоєї несміливої,
Тисячолітньої рабської вбогості,
Але цей хрест, але цей ковшик білий…
Смиренні, рідні риси!
І. О. Бунін
І. О. Бунін з незвичайною майстерністю описує у своїх добутках повний гармонії світ природи. Його улюблені герої наділені даром тонко сприймати навколишній світ, красу рідної землі, що дозволяє їм почувати життя у всій його повноті. Адже здатність людини бачити навколо себе прекрасне вносить у його душу спокій і відчуття єднання із природою, допомагає краще зрозуміти себе і інших людей.
Далі весь твір…

Безсумнівна письменницька заслуга Буніна, насамперед, складається в розвитку їм і доведенні до високої досконалості чисто російського жанру, що одержав всесвітнє визнання, оповідання або невеликої повісті тієї вільної і надзвичайно ємної композиції, що виникає як би безпосередньо з життєвого явища або характеру і найчастіше не має «замкнутої» кінцівки, що ставить крапку за повним вирішенням піднятого питання або проблеми. Виникнувши з живого життя, звичайні, перетворені й узагальнені творчою думкою художника, ці добутки російської прози у своїх кінцівках прагнуть як би зімкнутися з тією же дійсністю, звідки вийшли, і розчинитися в ній, залишаючи читачеві широкий простір для уявного продовження їх.
Далі весь твір…

Якщо усі російські класики минулого століття вже при житті або незабаром після смерті були усвідомлені літературно-суспільною думкою у цій якості, то Лєсков був «прилічений» до класиків лише у другій половині XX сторіччя, хоча особлива майстерність мови Лєскова була безперечно, про нього говорили не тільки шанувальники його таланта, але його відзначали навіть недоброзичливці. Лєскова відрізняло вміння завжди й у всьому йти «проти плинів», як назвав пізнішу книгу про нього біограф. Якщо його сучасники (Тургенєв, Толстой, Салтиков-Щедрін, Достоєвський) піклувалися переважно про ідейну і психологічну сторону своїх добутків, шукали відповіді на суспільні запити часу, то Лєскова це займало у меншому ступені, або ж він давав такі відповіді, які, скривдивши і обуривши всіх, обрушували на його голову критичні громи і блискавки, надовго валячи письменника в опалу у критиків всіх таборів і у «передових» читачів. Проблема нашого національного характеру стала однією з головних для літератури 60-80-х років, тісно пов’язаною з діяльністю різночинських революціонерів, а пізніше народників. Приділяв їй увагу (і досить широко) і Лєсков.
Далі весь твір…

Твір по повісті М. С. Лєскова «Зачарований мандрівник». Твори Миколи Семеновича Лєскова відрізняються оригінальністю і самобутністю. У нього своя мова, стиль, своє розуміння світу, людської душі. Лєсков багато уваги приділяє психології людини у своїх добутках, але якщо інші класики намагаються зрозуміти людину у зв’язку з тим часом, у якому вона живе, то Лєсков малює своїх героїв окремо від часу. Л. А. Аннєнський так говорив про цю особливість письменника: «Лєсков дивиться на життя з якогось іншого рівня, чим Толстой або Достоєвський. Відчуття таке, що він тверезіше їх, що він дивиться знизу або зсередини, а вірніше — з «нутра». Вони з неосяжної висоти бачать у російському мужику… непохитно міцні основи російського епосу — Лєсков же бачить живу хиткість цих опор, він знає в душі народу щось таке, чого не знають небожителі духу, і це знання заважає йому вибудувати закінчений і доконаний національний епос».
Далі весь твір…

Повість Лєскова «Зачарований мандрівник» була написана у другій половині XIX століття. У центрі цього добутку — життя звичайного російського мужика Івана Север’яновича Флягіна. Цей образ увібрав в себе усі риси народного характеру російської людини. Лєсков відзначає зовнішню подібність Івана Север’яновича з легендарним героєм билин Іллею Муромцем. «Це була людина величезного росту, зі смаглявим відкритим обличчям і густим хвилястим волоссям свинцевих кольорів: так дивно відливала його просідь. Він був одягнений у послушнічий підрясник із широким монастирським ремінним поясом і у високий чорний сукняний ковпак…
Далі весь твір…