«Анна Кареніна» Л. М. Толстого (у першому своєму варіанті-задумі мала бути лише розгорнутою розповіддю про долю «пропащої» жінки з вищого середовища. Однак, чим далі просувалася робота Толстого над романом, тим ширшими ставали його рамки, як це завжди бувало у у письменника, коли він починав конкретно здійснювати свій літературний задум, у своїй остаточній редакції «Анна Кареніна» перетворилася на роман з дуже широким і поглибленим охопленням дійових осіб і подій, вмістивши в собі і вібравши цілу добу російського життя. Головною героїнею все одно залишалася Анна - трагедія життя цієї молодої, енергійної, неординарної жінки з вищого світу, яка зробила спробу піти тим прямим шляхом, який підказувала їй її відверта, чесна натура, і яка через те загинула (наважилася на самогубство) у лабетах жорстокої і лицемірної світської умовності з її брехливою мораллю. Чоловік Анни -  Каренін - натура черства, подібна до канцелярської машини (живої душі в нього навіть не відчувається; тим більше немає такого «таланту до любові», яким щедро наділена Анна).

Далі весь твір…

Тема дисгармонії, доведеної до абсурду через втручання людини в закони розвитку суспільства, із блискучою майстерністю і талантом розкрита Михайлом Булгаковим у повісті «Собаче серце». Ця ідея реалізується письменником в алегоричній формі: невигадливий, добродушний пес Кулька перетворюється в незначну і агресивну людиноподібну істоту. Саме цей експеримент професора Преображенського і покладений в основу повісті. Професор Преображенський, літня вже людина, живе усамітнено в прекрасній упорядкованій квартирі. Геніальний хірург займається прибутковими операціями по омолодженню. Але професор задумує поліпшити саму природу, він вирішує позмагатися із самим життям і створити нову людину, пересадивши собаці частину людського мозку. Для цього експерименту він вибирає вуличного пса Шаріка. Вічно голодний бідолашний пес Шарік по-своєму недурний. Він оцінює побут, характери Москви часів непу з її численними магазинами, трактирами на Мясницькій «з ошурками на підлозі, злими прикажчиками, які ненавидять собак», «де грали на гармошці і  пахло сосисками». Спостерігаючи життя вулиці, він робить умовиводи: «Двірники із всіх пролетарів сама мерзенна мерзота», «Кухар попадається різний. Наприклад, - покійний Улас із Пречистенки.

Далі весь твір…

Усяка людина сама себе повинна виховувати. І. С. Тургенєв Роман Тургенєва «Батьки і діти» створювався в 60-х роках XIX століття. Цей час і зображений у романі. Як це відбувалося і у суспільному житті тієї епохи, в романі розвивається конфлікт між різночинською і ліберальною дворянською ідеологією. Різночинці-демократи - це молодь того часу, що повинна була прийти не зміну старшому поколінню дворян. Вони несли в собі зачатки революційної ідеології. Недарма Тургенєв так сказав про свого героя: «!і якщо він називається нігілістом, то треба читати: революціонером». Базаров - типовий представник молоді, що відстоює позицію різночинців-демократів. Всі ті проблеми, навколо яких виникали розбіжності між лібералами і демократами, - відношення до реформи, питання науки, мистецтва, філософії, історії - з’явилися предметом гарячих суперечок у романі.

Далі весь твір…

Роман «Обломів» вийшов у світло в 1859 році, коли в країні надзвичайно гостро поставав питання скасування кріпосного права, коли російське суспільство вже повною мірою усвідомило згубність існуючих порядків. «Розбирати жіночі образи, створені И. А. Гончаровим, виходить, пред’являти претензію великим знавцям жіночого серця», - помітив один з найбільш проникливих російських критиків Н. А. Добролюбов. В образі Ольги Ільїнскої втілилися не тільки кращі риси російської жінки, але й все краще, що бачив письменник у російській людині. Ольга не була красунею, не було ні білизни в ній, ні яскравого колориту щік і губ, і ока не горіли променями внутрішнього вогню. Але якби її перетворити в статую, то вона була б статуєю гармонії й грації. Саме в Ользі ми бачимо всі ті риси, які завжди привертали увагу російських письменників у будь-якій жінці: відсутність штучності, красу не застиглу, а живу. Ми можемо впевнено сказати, що Ольга Ільїнска продовжує ту галерею прекрасних жіночих образів, що відкрила Тетяна Ларіна, і якими буде захоплюватися не одне покоління читачів.

Далі весь твір…

У книзі два батьки і два сини Болконських. У творі мова йде і про старого князя Болконського, його взаєминах із сином, і про князя Андрія в ролі батька. Тільки в темі варто бачити не просто сімейну проблематику, зв’язану в книзі Толстого також і з образами Ростових, Курагіних, сюжетом «Епілогу», але й особливий біблійний відсвіт. Тема Бога Батька і Бога Сина з особою силою звучить в «Епілозі», в епізоді клятви Ніко-ленькі. Але спочатку зупинимося на описанні двох старших Болконських. Князь Микола Андрійович - людина, безумовно, неабияка, один з тих, хто в XVIII столітті будував потужну російську державність, наближений Катерини ІІ, генерал-аншеф, що займав видне положення саме завдяки талантам, а не прагненню зробити кар’єру. Він один з тих, хто служив Батьківщині і ніколи не прислужувався, про що говорить його відставка і навіть висилання при Павлові.

Далі весь твір…