Шкільний твір з літератури за романом М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу». Михайло Юрійович Лермонтов в образі Печоріна, який є головним персонажем роману «Герой нашого часу», в історії його життя, зобразив долю молодих людей, що жили в тридцятих роках дев’ятнадцятого століття. Як вважав сам Лермонтов, чином Печоріна він показав свого сучасника. І портрет Печоріна є портретом складеним «… з вад … покоління у його розвитку». Лермонтова постійно перебував у пошуках причин того, що обдаровані люди, які були не такі як усі, відрізнялися від загальної сірої маси, ніяк не могли знайти свого місця в життя. Такі люди, на думку Лермонтова, були завжди самотні і витрачали свої таланти, свій розум, свою обдарованість, на дріб’язкові повсякденні речі.
Далі весь твір…

Твір по роману Л. М. Толстого «Війна і мир». Толстой думав над написанням роману про декабристів. Тому ця тема знаходить висвітлення й в «Війні і мирі». Толстой хотів простежити яким чином, при яких життєвих обставинах пробудилися в людині з аристократичного середовища в епоху війн 1805-1812 років та совість і те високе розуміння честі й боргу, які призвели до заперечення нею того середовища, де вона народилася, а потім і до повного розриву з ним. Завдання розкриття вигляду такої людини Толстой вирішує образами Андрія Болконського і П’єра Безухова. Але тільки П’єру автор дозволяє залишитися живим після війни. Болконський у романі гине. Уперше ми зустрічаємося з П’єром у блискучому салоні Ганни Павлівни Шерер, де збиралися вершки вищого суспільства.
Далі весь твір…

Епопея «Війна і мир» виросла із задуму Толстого написати роман «Декабристи». Толстой починав писати свій добуток, залишав його, знову вертався до нього, поки в центрі його уваги не виявилася Велика французька революція, тема якої звучить із перших сторінок роману, і Вітчизняна війна 1812 року. Задум написання книги про декабриста поглинувся більш широким задумом - Толстой прийнявся писати про мир, вражений війною. Так вийшов роман-епопея, де в історичному масштабі показаний подвиг російського народу у війні 1812 року. У той же час «Війна і мир» - це і «сімейна хроніка», що показує дворянське суспільство, представлене декількома поколіннями. І, нарешті, у романі описане життя молодого дворянина, його погляди і духовне становлення. Багатьма з тих рис, якими, на думку автора, повинен володіти декабрист, Толстой наділив Андрія Болконського.
Далі весь твір…

Булгаков з підкресленою визначеністю і відкритістю пояснював у листі молодшому братові: «Тепер повідомляю тобі, брат мій: стан мій неблагополучний. Всі мої п’єси заборонені в СРСР, і ні одного рядка мого не надрукують. У 1929 році було здійснено моє письменницьке знищення. Я зробив останнє зусилля і подав Уряду СРСР заяву, у якій прошу мене із дружиною моєю випустити за кордон на будь-який строк… У випадку, якщо моя заява буде відхилена, гру можна вважати закінченою, колоду складати, свічі гасити… Без усякої малодушності повідомляю тобі, мій брат, що питання моєї загибелі - лише питання строку, якщо, звичайно, не відбудеться чуда. Але чудеса трапляються рідко». У романі «Майстер і Маргарита» знайшла відбиття особиста, реальна ситуація, пережита автором. Перші асоціації зі словом «влада», що виникають у нас, - це політика, уряд, держава і подібні поняття. Тобто влада усвідомлюється нами як влада суспільства. В «Майстрі і Маргариті» темі соціальної влади присвячені чотири глави про прокуратора Іудеї Понтія Пілата і про бродячого філософа Ієшуа Га-Ноцрі. Ця тема, як видно, дуже хвилювала письменника. Він намагався зрозуміти, чому державна влада виявляється ворожою вільної особистості. Ієшуа затверджує, що «усяка влада є насильством над людьми» і що «настане час, коли не буде влади ні кесарів, ні якої-небудь іншої влади. Людина перейде в царство істини і справедливості, де взагалі не буде потрібна ніяка влада».
Далі весь твір…

Перше враження, яке справляє на читача герой роману І. Гончарова «Обломов», - це враження ліні, нерухомості, нудьги. Тим більш вражаючим є зміна тону на початку дев’ятої глави роману «Сон Обломова»: «Де ми? В якій благословенний куточок землі переніс нас сон Обломова? Що за дивний край! «До дев’ятої глави« Обломов »видавався сатирою на» зайвої людини «- і раптом у дев’ятій чолі - зліт до високого, епічно розгонистим стилю. Де ще ми можемо знайти подібні стилістичні перепади, з різким переходом від сатири до епічної урочистості? Перш за все в поемі Н.В. Гоголя «Мертві душі», у фіналі першого тому, коли сатиричний сміх раптом переходить в таємничо-патетичне вопрошаніе: «Русь, куди ж несешся ти? дай відповідь. Не дає відповіді «. І в «Мертвих душах», і в «Обломова» відбувається свого роду чудо. У «Мертвих душах» «прозаїчна» бричка Чічікова стрімко і несподівано перетворюється на чарівну «птицю-трійку». У «Обломова» настільки ж зненацька з’ясовується: місце народження «нудного» героя - чарівна країна. Разом з тим щось в цій чарівній країні нагадує нам про страхи, що сіють у обивателях міста Калинова Феклуша і Кабанихи з «Грози» О.М. Островського. Жителів Калинова лякають «хтось особою чорний» і «люди з песьімі головами».
Далі весь твір…