Творчість Сергія Олександровича Єсеніна ввібрала в себе досягнення як класичної, «золотої доби», так і сучасної йому «срібної доби» російської поезії. На його поетичний світ найбільше вплинув О. Блок, оскільки «саме художній досвід Блока переконав Єсеніна в тому, що його органічною темою є доля російського села, Росії, що його малий («сит цевий») світ вбирає в себе великий». С. Єсенін належав до угрупування поетів, які називали себе «ново крестьянскими» (М. Клюєв, С. Кличков, П. Орешкин та ін.). Спираючись на фольклорно-пісенну основу своїх попередників - селянських поетів ХЇХ от., збагачуючи її давньоруським, слов’янським міфологізмом і народною релігійністю, ці поети творили уже в руслі нових ідейних і стилістичних пошуків свого часу - російського символізму, акмеїзму та імажинізму.
Далі весь твір…

Щоразу перечитуючи «Онєгіна», потихеньку складаєш для себе образ іншого героя, який з’являється як відображення у дзеркалах позаду своїх героїв. Це образ автора.
Хто ж він такий — той, хто змалював для своїх сучасників безсмертні образи кохання — романтичного, але такого нещасливого? Весь роман написаний автором як розповідь близькому другові — а не усьому світові:
«Не світ хотівши звеличити у гордості своїй пустій,
поруку б я хотів явити
Тебе гіднішу, друже мій…»
Історія, яку розповідає автор — є лише «зібранням глав пістрявих…», «напів-смішних, напівпечальних, простонародних, ідеальних, недбалий плід моїх забав, хвилин натхнення бистрольотних, зів’ялих рано літ моїх, досвідчень розуму холодних і серця записів гірких».
Далі весь твір…

Російський літературний критик В. Бєлінський влучно назвав роман О, Пушкіна «Євгеній Онєгін» енциклопедією російського життя. Чому саме цей роман енциклопедія - це зібрання довідкових матеріалів… Так, тут багато й різних сторін життя Росії XIX століття, та хіба це енциклопедія? Так, у цьому переконається кожен, хто хоча б один раз прочитав ці пушкінські рядки. У романі описано майже всі сторони життя росіян - усіх верств населення. Тут є і дворяни, і кріпаки, і військові, і чиновники, і артисти, і письменники, є й усі місця, де збираються ці верстви населення - дворянство на балах,  кріпаки - у сільських садибах, на панських роботах. Головний герой - Онєгін - дворянин, який нудьгує, не знаходить  ніякої роботи, тільки розваги - у ресторані, театрі, з жінками. Романтичним досить прямолінійний герой Ленський гине у романі, бо таким вже не має гармонійного життя людей, не збагачених думками, у суспільстві, де турбуються лише про матеріальний бік життя, йому підпорядковують увесь свій час.
Далі весь твір…

Костянтина Симонова вважають засновником «панорамного» роману про Велику Вітчизняну війну. Темі Вітчизняної війни присвятили свої добутки такі відомі   автори,   як Ю. Бондарев,   В. Биков, А. Анан’єв, Г. Бакланов, В. Прочан і інші, що виступали в традиційних жанрах. Однак трилогія Симонова «Живі і мертві», завдяки широті охоплення подій і відбиття доль людей на війні, одержала особливу назву - «панорамного» роману або роману-події. В один ряд із симоновською трилогією ставляться «Війна» і «Москва, 41-й» І. Стаднюка, «Блокада» А. Чаковського. Сам Симонов визнавався, що центральне в його романі - це людина на війні. «Мені здається, що в «Живих і мертвих» я дарма віддав данину мнимої обов’язковості для роману наявності в ньому сімейних ліній. І саме це виявилося самим слабким у моїй книзі», - визнає К. Симонов. Головне завдання автора складалося в зображенні правди війни. Це зажадало від нього введення великої кількості діючих осіб - понад 200. Причому долі багатьох з них залишаються незавершеними. Тим самим Симонов показує одну з головних драм війни - коли люди пропадали без звістки. «Я обірвав ці долі свідомо», - говорить автор трилогії.
Далі весь твір…

Одним із найвідоміших віршів великого російського поета-символіста О. Блока поезія «Незнайомка». У цьому напрочуд мелодійному вірші поет змальовує переплетіння світу грубої реальності та світу чарівної мрії. Світ реальності з перших же рядків постає в описі дикого ресторанного чаду:
По вечерам над ресторанами
Горячий воздух дик та глух,
И править окриками пяными
Весенний животворный дух.
У действительности неуютно и скучно:
Вдали над пылью переулочной,
Над скукой загородных дач,
Чуть золотистый крендель булочной…
Далі весь твір…