Блок! Без нього я не можу представити нашу більшу літературу. Владимир Маяковський писав: “Творчість Олександра Блоку - ціла поетична епоха”. Блок як би з’єднує два століття російської культури. У ранніх віршах він продовжує традиції інтимної лірики Жуковського, Ферта, потім у його поезії з’являються мотиви, родинні віршам Лермонтова:
Домінуюча риса його творчості - найвищий рівень цивільного занепокоєння в усіх без винятку життєвих ситуаціях. Щасливий той, хто “відвідав цей мир у його хвилини фатальні”. Чим-чим, а “фатальними хвилинами” наша епоха не обділена. Твардовський переконався в цьому на власному життєвому досвіді. Родом він зі смоленського села, із сім’ї, що пережила драму розкуркулювання й посилання. Про колективізації він знав не про почуте. Картини нового колгоспного життя, що відразу нібито стала щасливої, у літературі й мистецтві прийнято було прикрашати. Мимоволі пригадується муляжний достаток у знаменитій кінокомедії “Кубанські козаки”, що вийшла теж у досить суворі післявоєнні роки, але показала селянське життя суцільним святом - і свято вийшло на славу. Так було й у ранньому вірші ”Гість”, де до колгоспника приїжджає одноосібник (на своєму возі зі своїм конем!), щоб подивитися: а чи варто вступати в колгосп? (Можна подумати, що справа була добровільним.) Він-те сам не може зважитися вийняти з кошика привезений “житній з начинкою пиріг”, а хазяї йому півлітрівку ставлять і яєчню “у всю сковороду”! Хвастається колгоспник хлібом і льоном, кіньми, коровами й телятами: “А худоба була ситий, плавний, чистокровний”. Цей сюжет Твардовський включив пізніше в поему “Країна Муравія”.
Центральним образом романтичних добутків М. Горького раннього періоду є образ героїчної людини, готового до самовідданого подвигу в ім’я блага народу. До цих добутків ставиться оповідання “Баба Ізергіль”, яким письменник прагнув розбудити в людях діюче відношення до життя. Сюжет побудований на спогадах баби Ізергіль про своє життя й розказаних нею легендах про Лавре й Данко. У легенді про сміливого й гарного юнака Данко. Він щасливий, що живе серед людей, тому що любить їх більше себе. Данко мужній і безстрашний, його тягне до подвигу шляхетна мета - бути корисним народу. Коли охоплене страхом, знесилене мандрами по непрохідному лісі плем’я вже хотіли йти до ворога й принести йому в дарунок свою волю, з’явився Данко. У його очах світилися енергія й живий вогонь, народ повірив у нього й поплів за ним. Але стомлені важким шляхом, люди знову впали духом, перестали вірити Данко, і в той момент, коли озлоблена юрба стала щільніше оточувати його, щоб убити, Данко вирвав серце зі своїх грудей. “Ідемо! - крикнув Данко й кинувся вперед, високо тримаючи палаюче серце й висвітлюючи їм шлях людям. Вони пішли за ним, зачаровані… І Данко вивів їх з темного лісу на сонячну, вільну землю. Данко проникнуть справжньою любов’ю до людей, готовністю до самопожертви. Образ Данко втілює в собі ідеал людини - гуманіста й особистість великої духовної краси.
Далі весь твір…
Ранні добутки М. Горького розкривають основи світогляду молодого письменника, його філософської думки, його розуміння людини й людських якостей. Центральним образом романтичних добутків цього періоду є образ героїчної людини, готового до самовідданого подвигу в ім’я народу. “Макар Чуда” і “Баба Ізергіль” - наочний приклад того, що залучало Горького в людині, які риси характеру він хоче бачити в ньому, які якості привітає в людині, а які, навпаки, засуджує. У всіх історіях, розказаних Макаром Чудрой і бабою Ізергіль, є присутнім поняття “любов”, і кожний герой розкриває його сутність по-своєму. Данко - сміливий, шляхетний юнак - любив свій народ рід чистою щирою любов’ю. Він не представляв його в горі й мученнях, тому пожертвував своїм світлим серцем, своїм життям заради щастя інших, навіть будучи впевненим, що його ніхто не подякує. Данко мужній і безстрашний, його тягне до подвигу шляхетна мета - бути корисним народу. Оспівуючи безкорисливий учинок Данко, Горький начебто призивають: “Люди! Якщо серед вас є ті, хто вас любить і допомагає вам з усією щедрістю душі, не забувайте їхніх добрих справ і відповідайте їм взаємністю!” Образ Данко втілює в собі ідеал гуманіста й особистість великої духовної краси.
Далі весь твір…
Своєрідність теми любові в прозі А. И. Купріна. І варіант.
І серце знову горить і любить - тому, Що не любити воно не може.
О. С. Пушкін
Творчість Олександра Івановича Купріна тісно пов’язане із традиціями російського реалізму. У своїй творчості письменник опиралася на досягнення трьох своїх кумирів: Пушкіна, Лева Толстого, Чехова. Головний напрямок творчого пошуку Купріна виражено в наступній фразі: “Потрібно писати не про те, як люди зубожіли духом і опошляли, а про торжество людини, про силу й владу його”. Тематика добутків цього письменника надзвичайно різноманітна. Але є в Купріна одна заповітна тема. Він доторкається до неї цнотливо й благоговійно, так інакше до неї й не можна доторкатися. Це тема любові.
Далі весь твір…
Нові твори