Вивчення творчості В. Шукшина - завдання складна й актуальна. Її рішення необхідно з погляду науково-пізнавальної. Не залишаючи нікого байдужим, мистецтво В. Шукшина постійно народжує суперечки, наукові дискусії, які далеко ще не закінчені. Герої В. Шукшина відверто, незалежно, гаряче сперечаються про вічний і мінутним, про добро й зло, про сенс життя, про покликання людини. Багато хто з них, як, наприклад, Сашко Єрмолаєв, Колька Піратів, Іван Дегтярьов, Князєв, - максималісти, не схильні до компромісів, покірності або невтручанню. Вони готові виправити всіх і вся, пропонуючи власні конструктивні програми, виправлення, удосконалення. Шукшинські мислителі живуть у реальній обстановці, аж ніяк не тяготячись повсякденністю. Багато хто з них, люблячи життя, цінуючи її радості, у самій реальності відкривають щось нове, зауважував не іншими, як наприклад, художник Саня Невєров (”Залітний”), священик (”Вірую”), Матвій Рязанцев (”Думи”). Мир героїв Шукшина різноманітний, багатий фарбами, повинні динаміки.
Далі весь твір…

Не набагато більше десяти років тривала творча діяльність В. Шукшина, але зробленого їм вистачило б іншому на ціле життя. Він почав з оповідань про земляків. Нехитрих і штучних. Він чуйно вловив соціальні зміни в сучасній дійсності, духовні настрої свого часу. Глибинною напруженістю відрізняється оповідання “У профіль і анфас”. Терзають сумніву Івана, незадоволений він своїм життям і собою, хоче зрозуміти, для чого живе й працює: “А я не знаю, для чого я працюю…” Віра в гуманні початки життя, віра в сили людини, можливість здобути перемогу над злом спонукала В. Шукшина написати такі оповідання як “Калуга” і “Образа”. В основі оповідань до болю пізнавана ситуація. В “Калузі” - не побажала дати пропуск, не пропустила до хворого, обійшлася грубо з людиною літня вже жінка-вахтерка. Тим часом на очах у нього були пропущені ті, хто сунув рублеву або плитку шоколаду в кишеню її бруднуватого халата. Явна несправедливість, і реакція на неї гостра. Наприкінці оповідання звучать тяжкі, як подих, слова: “Я ніяк не міг заспокоїтися протягом усього дня… страшно й огидно стало жити, не можу зібрати воєдино думки, не можу довести собі, що це дріб’язок. Рука трясеться, душу трясеться, думаю: “Так отчого ж така свідома, така в нас осмислена злість-те?… Що з нами відбувається?”
Далі весь твір…

Люди, що з нами відбувається? Треба людиною бути… В. Шукшин. В оповіданні Василя Макаровича Шукшина “Образа” мова йде про звичайний життєвий випадок, свідком або учасником якого може виявитися кожний з нас у будь-яку хвилину: у транспорті, у магазині, у будь-якій установі. Це, на жаль, стало повсякденною реальністю. Мова йде о… хамстві, звичайному хамстві. Сашка Єрмолаєву нахамила продавщиця, неї підтримала черга. І все це в присутності дочки, що ще в силу свого віку не може зрозуміти, що трапилося, але серцем почуває, що ці тітки й дядьки “погані”, вони скривдили її тата. І Сашка соромно перед дочкою за цих людей.
Далі весь твір…

Творчість письменника, кінорежисера й актора В. М. Шукшина привертає увагу гостротою постановки споконвічної проблеми про сенс життя, про неминущі духовні цінності людини - його моральних ідеалах, честі, боргу, совісті, У його добутках одне із провідних місць займають долі людей незвичайних, зі складними характерами, так званих “чудиков”, що прагнуть осягти руху власної душі, сенс життя. Такий головний герой оповідання “Чудиш”. Автор наполегливо підкреслює його чудакуватість, що відрізняє героя від інших, “правильних” людей. Цей прийом допомагає виявити кращі його людські якості: правдолюбство, совісність, доброту. Оповідання побудоване у формі викладу подій, які сталися під час відпускної поїздки Чудила до брата на Урал. Герой збирається в дорогу, купує подарунки племінникам, і отут відбувається епізод, у якому розкриваються прекрасні властивості його душі: чесність, скромність, сором’язливість.
Далі весь твір…

Одна із серйозних соціально-психологічних проблем, що вирішується сучасною літературою, складається в правильності вибору героєм місця в житті, точності своєї мети. Міркування про нашого сучасника і його життя, про його громадянську мужність і моральну позицію веде у своїх повістях один із самих талановитих письменників нашого часу - Валентин Распутін. Повість “Пожежа” у творчості В. Распутіна займає особливе місце. Великий її моральні-моральну-моральне-моральна-ідейно-моральний і естетичний потенціал. Повість починається з міркування головного героя Івана Петровича про правду, совісті, про тих основні “підпірках”, на яких, на його думку, тримається життя людини. У цих   добутках   -   щиросердечний   біль   героя   (і   самого автора) за свою землю, негосподарське, бездумне, споживче відношення до неї багатьох людей. Щось порушилося у світі. Люди стали іншими, якимись байдужими. Живуть - кожний для себе. І письменник не може про це мовчати.
Далі весь твір…