Роман Володимира Дудінцева «Білі одяги» є спробою заглянути в нескінченність людської душі, дати критерії для розпізнання добра й зла. Сам автор так пише про свою книгу: «У романі «Білі одяги» я хочу зірвати маски, під якими ховається зло. Уразити його в саме чутливе місце. Мені хотілося б озброїти гарної людини безпомилковими критеріями для розпізнавання добра й зла або, як сказав мій читач, створити інструментарій добра». Добро - це діяльний жаль, здатність прийняти чужі страждання на себе й активно протидіяти злу. Добро - це служіння ідеалу, істині. Один з героїв роману говорить так: «Щастя - у тобі. Коли покладеш свою плоть, щоб наситити близьких! Проллєш кров, перепливеш море страждань! Вилізеш на берег ледве живої! Отут щастя саме тебе знайде, що не думають про нього».
Далі весь твір…

Маніфестом молодого Євгена Гребінки є вірш «Човен», написаний 1833 року. Цей твір має автобіографічний характер: роздуми автора, який із рідного хутора вирушає до далекого і невідомого Петербурга. У творі подається образ човна, який «качався, бідний, один без весельця» на хвилях синього моря, а потім був розбитий буйними вітрами. Вирушаючи до Петербурга, Євген Гребінка порівнював себе з цим човном:

Далі весь твір…

Точна дата створення анонімного твору невідома. Більшість дослідників відносять появу «Слова» в Києво-Чернігівської Русі до часу між 1185 р. і 90-ми роками. XII »Шв. Численні спроби атрибуції та визначення жанру пам’ятника не привели до однозначних результатів. Єдиний список «Слова» (як вважають, XVI »Шв.) Був виявлений у складі збірника, придбаного графом А.І. Мусіним-Пушкіним у архімандрита Спасо-Ярославського монастиря Йоїла Биковського в кінці XVIII »Шв. У 1796 р. була знята писарська копія в дар Катерині II. Вперше «Слово» опубліковано у 1800 р. Рукопис загинула в московському пожежі 1812 р.) І.С. (Християнське ім’я Георгій) - новго-род-сіверський князь, реальна історична особа (до XVII »Шв. Давньоруська література не знала вигаданих і типізованих героїв). Народився 2 квітня 1151г. Син чернігівського князя Святослава Ольговича; онук родоначальника чернігівських Ольговичів, князя-крамольника, незмінного супротивника Володимира Мономаха Олега Святославича (у «Слові» названо Гориславичем).
Далі весь твір…

Кожен із нас, напевне, пам’ятає той час, коли мама, кинувши всі недороблені справи, сідала ввечері біля ліжка в дитячій кімнаті - й співала колискову. В її голосі завжди було стільки теплоти, ніжності, любові, що по тілу розливалася солодка втома, очі самі заплющувалися й ми поринали в країну снів. Так було з давніх-давен і так буде завжди, бо материні почуття наисильніші й наищиріші в світі, бо ніхто нас ніколи так не пригорне, не любитиме так, як мама. І звичайно, голос матері дитина може впізнати з безлічі інших, бо тільки в ньому відчувається справжня турбота, тільки з Мамою малюк почувається захищеним.
Далі весь твір…

На мою думку, улюблена річка має бути в кожної людини. Чому? Та саме тому, що наша Україна має дуже багато рік, річок і річечок. І кожен із нас живе біля однієї з них. Усім відомий, наприклад, велетень-красень Дніпро, красуня Десна. Моя ж улюблена річка - це Ворскла. Вона по-своєму красива, її плеса подекуди виблискують таким темним кольором, особливо попід верболозами, що здається, ніби там ховається сам Водяник.
Далі весь твір…