Чеховські оповідання написано понад сто років тому. Люди нічого не чули і не знали ні про реактивні літаки, ні про телевізори, ні про освоєння космосу. По вулицях їздили дрожки, запряжені кіньми. Асфальтованих тротуарів не було, як не було міських багатоповерхівок. Але люди, як і зараз, складали вірші, писали музику, картини, книжки, лікували людей. Вони відчували ті самі почуття, що і ми: любили, ненавиділи, страждали, заздрили.  Хіба чимось відрізняються почуття героя з чеховського оповідання «Товстий і тонкий» від тих, які відчувають наші сучасники? Адже що робить тонкий? Дізнавись, що його колишній шкільний товариш має дуже високий чин, починає перед їм запобігати, підлабузнюватися, і доходить до кумедного:

(Далі весь твір…)

   Ярослав Стельмах - син відомого українського письменника М. Стельмаяв. Він відомий в літературі як драматург і письменник. Особливо талант митця рано винувся у творах, присвячених дітям. Його герої - з тонким гумором, дуже допитливі. Повість «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки» розповідає про веселі, незвичайні, таємничі пригоди двох Друзів - Сергія та Митька. Історія що минається з того, що учні п’ятого класу отримали від вчительки ботаніки Ірини Семенівни завдання на літо - зібрати колекцію комах. У місті таку колекцію зібрати було важкувато, тому й вирішили поїхати в село до Митькової бабусі. Причин на це було достатньо не нудитися у місті, де лише курява, розжарені вулиці, бо це «сприяє передчасному старінню наших організмів».
(Далі весь твір…)

Читаючи твори В. Близнеця, безумовно, переконуєшся, що він був дитячим Письменником. Його герої вміють мріяти, бачити навколишній світ і розуміти його, таким постає перед нами головний герой повісті «Звук павутинки» Льонька. Який чує звук павутинки, оберігає разом зі срібним чоловічком Вишневі Пушинки від піратів; воює з Сопухою… Він - чаклун, бо вміє створювати крилаті дерева. Вони народжуються з димаря і мандрують над балкою. Льонька - мрійник, бо десь далеко є ліс з голубих осокорів, море та його пароплав. У хлопчика немає друзів, таких однолітків, як він. Тому й шукає їх серед природи, окремих предметів та явиш. Так, блукаючи садом, Льонька інколи іде до річки. Там довго дивитись у воду, то із тремтливого дна випливають двоє облич, то його друузі - Адам і Ніна. Кожного з них герой уявляє по своєму: Адам - величезний,  козацька могила, а Ніна - тонка, прозора, бринить, як звук павутинки на вітрі. Льонька вміє дружити як із фантастичними істотами, так і з живими тваринами та людьми.
(Далі весь твір…)

«Присвячую цю книгу трав’яним коникам, хрущам, тихому дощеві, замуленій річці…» - так написав у посвяті до своєї повісті «Звук павутинки» Віктор Близнець. На його сторінках автор познайомив нас із хлопчиком Льонею, який живе у Ририщах разом із матір’ю. У цьому сільському кутку немає інших дітей, лише під Кіш живуть сусіди - дід Глипа та стара Сіроха. У кожного з них своя доля… і хоча Льоня не має справжнього друга, він не самотній. Бурхлива уява хлопчика подарувала йому фантастичних знайомих - Бумсика (срібного чоловічка), Пуху, Пушинок. Про кожного з них Льонька розповідає з відвертою дитячою любов’ю. Його срібний чоловічок давно живе в хаті і видзвонює срібними підковами. Він світиться синім вогнем, а крильця має легкі й прозорі, як у трав’яного Мішка. А народився срібний чоловічок з падучої краплі, тому й дістав ім’я Буме. Він нічого не боїться - ні темряви, ні павуків, ні Сопухи! Льонька разом з ним виишив Вишневих Пушинок від піратів.
(Далі весь твір…)

Почався навчальний рік. Разом з цим почалися і польові роботи - збір урозічио не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. Багато людні уже вправилися біля городу. Дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити ма рибалку. Алє одного разу ми поверталися з рибалки, йшли дорогою повз городи. Ана-тол І іі звернув нашу увагу на те, що лише на городі Олексія не викопана картопля. Олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. Та ми всі помітили, що ні и сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. Ми не придавали цьому ніякого значення. А від мами Анатолій та Данило чули, що Олексієва мама х нора, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не скоро. У Олексія с ще молодший братик, який ходить в дитсадок. А осінь наступає з вранішніми прохолодами, а незабаром почнуться дощі та заморозки.
(Далі весь твір…)