Над річкою і лісом засинювалось небо: здалеку-преда-леку, погуркуючи та поблискуючи, накочувалася гроза. Потемніла вода в річці, зашуміли дерева, заметалися птахи.

І враз усе стихло. Стогін лісу подався далі й далі від грози. У високості сухо шелеснуло. Синьо спалахнула ріка. І ліс осяявся синьо. То хмара, чорна і низька, пустила із себе першу стрілу-блискавицю. І раптом ліс охнув від жаху — так по ньому вдарило згори.
Далі весь твір…

Так непомітно й літечко збігло. Сонце стало нижче ходити над землею і, хоч було воно яскраве та веселеньке, вже не гріло, як раніше. На груші, що ніби ще цвіла, жовтіли кругленькі пахучі гнилички й осипалися додолу, а деревцята на розсаднику підросли, уквітчалися густим листям. Тепер їм ні гайворони, ні вепри не страшні: гайворони не подужають висмикнути, вепрам зміцніле коріння не смакує.
Далі весь твір…

Якось під час прогулянки в лісі бабуся зірвала невідоме мені зелене рослинка. Спочатку я подумала, що воно має лікувальні властивості, але бабуся з посмішкою відповіла, що це барвінок і з ним пов’язано чимало народних звичаїв. Так я дізналася, що ця рослина зберігає зелений колір навіть під снігом, а живучість і витривалість барвінку, краса його кольору оспівані в багатьох народних піснях. В українському фольклорі він символізує молодість, любов і шлюб. За народними звичаями хлопці рвали барвінок навесні і віддавали коханій дівчині. Якщо дівчина брала квітка, то це означало, що вона згодна йти заміж. Наречена йшла шукати собі квіти «у ліску на жовтому пісочку». А знайшовши, вінок з нього приміряла на милого і співала:

Далі весь твір…

Крива указка. Вчителька Ніна Василівна на великій таблиці показувала учням літери. Указки у неї не було, і вчителька користувалася олівцем. Олівець був короткий. Ніна Василівна попросила дітей принести їй красиву паличку. На другий день діти принесли двадцять сім вказівок. Тут були Хворостинка, бамбукові палички і старанно виструганих палички. Їх зробили або батько, або дядько, або мама, або старший брат. І ось вчителька взяла незграбно виструганих паличку і запитала, хто зробив цю указку. — Цю паличку вистругав я, — відповів Вася Лукашов. Він засоромився і опустив голову. Вчителька похвалила Васю. Вона взяла його указку і почала показувати нею нові літери. Діти дивилися на Васю з повагою. Правопис: старанно, палички, незграбно, похвалила, дивилися
Далі весь твір…

Берізка. Все в лісі веселяться, а берізка плаче. Під гарячим промінням сонця сік швидко тече по її білому тілу. Через кору він виступає назовні. Люди вважають березовий сік корисним і смачним напоєм. Вони надрізають кору і збирають сік у пляшки. Дерева, з яких випустили багато соку, засихають і гинуть. Сік у берези все одно, що кров у людини. Вирази: всі в лісі веселяться, берізка плаче, сік тече по її білому тілу. Правопис: променями, вважають, березовий сік, дерева, у берези.
Далі весь твір…