Ми їхали трамваєм. Був кінець січня, новорічні свята лишилися позаду, але про них нагадували звалища ялинок, що виднілися де-не-де за вікнами. Зовсім недавно вони сяяли різнобарвними вогниками, дивували іграшками. Деякі ялинки повиносили з квартир із залишками серпантину, гірлянд. На ялинках, викинутих на звалища, прикраси виглядали безглуздо і жалюгідно.
Далі весь твір…
Під Новий рік ми інсценували казку, а потім у нас була класна дискотека. У Влада Крижова дуже гарний фотоапарат — цифровий. Це предмет його гордощів. Він демонстрував нам знімки, які зробив під час літніх канікул. Треба визнати, що фотографував Влад справді майстерно, мабуть, у нього хист фото-художника. Ми звернулися до нього з проханням зробити кілька знімків нашого свята. Влад охоче фотографував і пообіцяв не зволікати, зробити фото вчасно. Хлопці навіть сказали, шо сплатять його витрати. Але і канікули зимові пролетіли, а Влад фото не приносив. На наші запитання він відповідав: «Знімки готові, просто забув удома». Таку відповідь ми чули і в останні дні. Одного разу після чергової такої відповіді староста, відмінниця Настя Кошель сказала:
Далі весь твір…
Кожної весни й осені учні нашої школи беруть участь у прибиранні скверу, що розташований поблизу школи. Повз цей сквер ми йдемо до школи і повертаємося додому. З вікон кабінетів добре видно алеї, якими іноді хтось іде, вікові дуби і тополі, Після уроків ми затримуємося, щоб трошки погуляти, побігати серед дерев або посидіти на лавці. За кожним класом закріплений свій куточок, який ми прибираємо. Ось і цього разу наша класна керівниця Галина Олександрівна попередила, що після уроків двадцять хвилин ми присвятимо прибиранню території. Михайло Єршов вигукнув:
Далі весь твір…
Шкільний твір С. Маршан «Дванадцять місяців». Жила-була пасербиця. І не було їй спокою в сім’ї. Мачуха та її дочка примушували пасербицю виконувати найважчу чорну роботу. Все виконувала вона безвідмовно. Одного разу мачуха поставила перед пасербицею, здавалося, зовсім безглузде завдання. Річ у тому, що королеві забажалося серед зими пролісків. Вона пообіцяла тому, хто принесе кошик пролісків, стільки золота, скільки у кошику буде квітів. Почула про це мачуха і захотіла розбагатіти. Але кому доручити збирати проліски взимку? Звісно, пасербиці. Ось і вирушила бідолаха у засніжений ліс. У лісі дівчинка побачила багаття, навколо нього — людей. Вони дозволили пасербиці погрітися біля вогнища і з’ясували, навіщо вона прийшла до лісу. Незнайомці, з якими зустрілася дівчинка, були брати-місяці. В їх владі було домовитися проміж собою про те, щоб серед лютої зими раптово на одну годину засяяло квітневе сонце. Дівчинка не просто поверталася додому з кошиком пролісків, а ще з подарунком від Квітня — з чарівною каблучкою.
Далі весь твір…
Протягом навчання у школі я познайомився з байками Є. Гребінки, П. Гулака-Артемовського, Л. Глібова. Байка увійшла в моє життя як своєрідна казка з життя тварин. Так байки я сприймав у ранньому дитинстві, коли в початковій школі ознайомились ми з таким твором як байка. Байки вчили нас бути щедрими на добро, на правду, на красу. Уже в 5-7 класах ми вчилися критично оцінювати події, заглиблюватися в алегоричний зміст байок, що захищали інтереси скривджених і пригноблених. Байки наших українських байкарів — це глибокі спостереження життя, в яких виявляються критичний розум людини, дотепний і дошкульний гумор, демократичні погляди. Назавжди в моїй пам’яті залишаться мудрі слова П. Гулака-Арте-мовського з твору «Пан та Собака»:
Нові твори