Піч, як і скриня - один з предметів побуту українського народу. Традиційна піч… Ця «добра щедра піч твоя», що пахла травами, печеним хлібом, печеними і сушеними яблуками і сухим насінням, зіллям, корінням, як писав Олександр Довженко буде знана тільки з художніх творів. Але людська пам’ять завжди повертатиме на с до вогню в печі родинної хати, біля якого ми народжувалися і виростали. Піч з’явилася дуже давно: це слово загальнослов’янське. Воно пов’язане зі словами печера і лещіть, понеченіе. Це ясно, й не треба бути етимологом, щоб ствердити, що походить воно від одного родового смислу. Печера, склепіння якої освітлені вогнем, і піч стоять поруч.
Далі весь твір…

Охороняти ліси, гаї, сади - зелене багатство нашої країни заклинає нас відомий український письменник Євген Гуцало. Багато творів він присвятив природі. Його оповідання «Лось» наштовхує на роздуми про добро і зло. В лісі живе могутній лось. У нього багато ворогів: ведмідь, рись, вовк, а іноді й люди. Такою людиною в оповіданні зображений дядько Шпичак. Авторський осуд зажерливості, жорстокості Шпичака відчутний у його портретній характеристиці: «кругленьке, як підпалок, обличчя», у поведінці. Коли трапилось лихо-діти рятували лося, а дядько Шпичак, «присівши у виїмку», насміхався над ними. Потім діти переживали, боялися пропустити мить, «коли лось ворухнеться», а «Шпичак обійшов навколо вбитого звіра й носком ткнув його між роги». Рятуючи лося, хлопчики керувалися благородними почуттями, бажанням допомогти нещасній тварині, а Шпичак, глухий і байдужий до всього прекрасного, прагнув тільки наживи.
Далі весь твір…

Мої батьки працюють архітекторами, і часто затримуються на роботі допізна. Тоді моя старша сестра гріє вечерю і ми разом їмо. Але сьогодні я швидко збираюся після уроків і поспішаю додому. Тому що тато і мама прийдуть додому раніше, і вся наша сім’я вечерятиме разом. Такий сімейний вечір буває не щодня. Коли я повертаюся зі школи, сестра і мама вже вдома і готують вечерю. Тато теж їм допомагає. Всі жартують, сміються, мамо з татом розповідають про вдало завершений проект мосту, і ми сідаємо вечеряти. За вечерею ми не тільки їмо, але і розмовляємо. Я і сестра розповідаємо про наші справи в школі, про те, чим займалися вдень. Тато розповідає про свою роботу і ще про що-небудь цікаве. Слухати маму - одне задоволення! Історії і випадки, які вона розповідає, бувають дуже смішними. Вечеря закінчується чаєм. Я люблю такі вечори. Вони цікаві, веселі і від них дуже тепло на душі.
Далі весь твір…

Цього літа мама з татком відвезли мене до бабусі у село. Я допомагав бабусі доглядати за городом, годувати свійських тварин. Познайомився з хлопцями Петриком і Івасиком. Разом ми грали в футбол та інші ігри. От одного разу вирішили сходити в ліс по гриби. А їх цього літа було досить багато. Все далі й далі заходили в ліс, і мені стало якось моторошно, але хлопці тримались впевнено. Ось уже треба було повертатися додому. Грибів назбирали вдосталь. І тут ми почали блукати. Я запримітив, що мої хлопці теж розгубилися. Так могло тривати довго, аж поки не зустріли лісника, котрий обходив свої володіння. Він і показав нам дорогу. Цей випадок запам’ятався мені надовго. А взагалі літні канікули я провів чудово.

Воно приходить до нас щороку, сонцесяйне, заквітчане і дуже щире - Свято Матері. Приходить у першу неділю березня, коли стихають лютневі віхоли, коли сонечко своїм проміннячком тільки-но починає зігрівати змерзлу землю. Все це нагадує, що настав день привітати найдорожчу людину у світі - матусю. Не треба приховувати в цей день добрих слів, не треба соромитися чистих сліз вдячності. Треба зібрати їх у щирий віночок подяки матусі. Хіба вона на це не заслуговує? Є у кожної дитини Матінка єдина. Та, що любить нас і дбає, Розуму навчає. У цей день ми з татом підіймаємось раненько, все прибираємо і ставимо біля маминого ліжка маленький букетик лісових пролісків чи мімози. Заздалегідь думаємо, як краще віддячити мамі та бабусі за їхні ласку,  тепло,  терпіння.  Я із задоволенням вишиваю серветки, використовуючи українські народні мотиви, яких вчила мене бабуся. Нехай ці маленькі подарунки будуть обаЯ гами для моїх рідних у хвилину розпачу чи суму. Братик І пі сик у дитсадочку вивчив віршик і зробив яскраву аплікаш Ну а тато змайстрував дуже гарні стільці для відпочинку, бив їх різьбленням і вкрив лаком. Напередодні свята ми пршІ туємо смачненькі сюрпризи, щоб у цей день матуся і бабуо могли відпочити і відчути нашу турботу про них. Приємно йп чити, як розпогодилося мамине стомлене обличчя.

Далі весь твір…