Осуд тоталітаризму в романі "Нескінченний тупик"
На відміну від авторів, що писали про экстравертних жахи тоталітарного соціалізму - зовнішніх стосовно людини (війна, в’язниця, табір і т.д.), Галковский оповідає про жахи интроверт-них, що мають морально-психологічні причини, пережитих у душі й так що сильно травмували особистість, що обернулися психоневрозом. Як страшне щиросердечне потрясіння, після якого не хочеться жити, сприймає нормально розвита юна людина відкриття, що з ним можуть надійти як завгодно: безкарно принизити, образити, зробити об’єктом знущання, ототожнити з річчю й т.д., привчаючи до думки, що він ніщо. Саме це відбувається з Одиноковим-ребенком, що переживає наругу над своєю особистістю як психологічне розп’яття
Нові твори