Михайло Михайлович Зощенко - російський письменник-сатирик, спадкоємець традицій російської сатири ХІХ століття, чий талант найбільше  розкрився у жанрі короткого оповідання. Об’єктом сатири Зощенка став новий побут післяреволюційної Росії 20-х років, а ліричним героєм - недалекий і курйозний «напівпролетарій», у наївній оцінці якого подані зміни в житті російського суспільства. Оповідання майстра не втратили своєї актуальності і дотепер, виконуються на поровідних сценах країни та на телебаченні, серед них - «Человеческое достоинство» (1923), «Аристократка» (1923), «Баня» (1924), «Галоша» (1926)  та ін.
Далі весь твір…

Сергій Олександрович Єсенін - російський поет, співець російської природи, людина бурхливої і сумної долі, автор задушевних і музичних віршів, багато з яких і тепер звучать як романси - «Отговорила роща золотая», «Не жалею, не зову, не плачу», «Письмо к женщине». Сергій Єсенін родом із селянської сім’ї, дитячі й юнацькі роки провів серед рідної рязанської природи. Вірші почав писати рано під сприятливим впливом своєї бабусі, що зуміла передати онукові всю красу народної усної і пісенної мови. Поетичну палітру він освоював у живому спілкуванні з природою і «народом-язикотворцем», для якого барвиста образність була не прийомом, а самою сутністю мислення; світ бачився йому як «омут розовых туманов», «осеннее золото лип», «дярный мак заката». Тема зворушливо-прекрасної російської природи назавжди ввійшла в поезію С. Єсеніна.
Далі весь твір…

Які ж підсумки пошуків художньої сенсу «Зимового вечора» Пушкіна, а точніше, його ідейно-логічного еквівалента? Опис композиції і просторовості вірші не тільки прокладає дорогу до сенсоутворювальним елементам на цих рівнях структури, але, головне, дозволяє побачити їх конфігурації, можливості вибору і комбінування для одержання тієї чи іншої інтерпретації. Попутно вдається підкреслити катарсичні, що дозволяють моменти сенсу, хоча вони у своїй специфіці відносяться більш до естетичної, а не до власне пізнавальної стороні, виходячи за межі ідейно-логічного еквівалента. З’ясовується також, що, мабуть, вирішальну роль у семантичній інтерпретації «Зимового вечора», як і будь-якого іншого істинно художнього твору, грає інсталяційний, оцінний, прагматичний аспект. Він неустраним і присутній навіть у тих випадках, коли опис переслідує максимально об’єктивний і безособовий результат.
Далі весь твір…

У часи, коли монографічне опис ліричного тексту було ще не в моді, послання Пушкіна до А.П. Керн незмінно привертало увагу дослідників. Будучи загальновизнаним еталоном поетичного досконалості, воно служило і служить свого роду подразником, що викликає читачів на вчене ристалищі. Висока оцінка вірші довго залежала від біографічного коментаря, і лише поступово текст повертався до себе самого. Так, Н.Л. Степанов відводить відносинам Пушкіна і Анни Керн набагато більше місця, ніж лаконічним зауважень з приводу поетики вірша. Правда, в 1950-і рр.. поетики як би не існувало, і про неї писали, вживаючи терміни «стилістика» або «майстерність». Однак Н.Л. Степановим, а за ним і Б.В. Томашевський вже обговорювалася власне поетична проблема, яку висунув в 1953 р. А.І. Білецький. Він припустив, що «Я помню чудное мгновенье» написано не стільки про чудовою жінці, скільки про творчий натхненні. Н.Л. Степанов і Б.В. Томашевський, визнаючи присутність мотиву натхнення, заперечували проти його абсолютизації. Згодом з ними погодилися С.А. Фомічов, С.М. Бройтман, В.А. Грехнев, Є.Г. Еткінд, Е.А. Маймін та інші, але слід зауважити, що однобічність А.І. Білецького, може бути навмисне, виявилася вельми продуктивною.
Далі весь твір…

Процес поетичного визрівання, що дає в результаті рясну «жнива», показаний в «Осені» Пушкіна як природне переломлення творчих сил природи у свідомості поета. Баратинський в своїй «Осені» не пише про вічно відроджується природі. Вона дає лише «плід річних праць» «дозвільного селянинові»; поет-мислитель, «оратай життєвого поля», не збирає ніякої жнив. Життя природи, по суті, мінусірована у Баратинського. «Мертвущий душу хлад» настільки моторошний і всеосяжний, що сковує крижаним відчаєм і саму природу:
Далі весь твір…