Василь Володимирович Биков - великий майстер слова. Він включає в оповідання різні метафори, що не стільки прикрашають його дохідливе і яскраве мовлення, скільки  допомагають зрозуміти читачеві задум автора, перейнятися його ідеєю. Письменник прекрасно знає традиції російської класичної літератури, будучи гідним спадкоємцем майстрів слова XIX століття. Биков дає картини природи не для того, щоб вони служили тлом того, що відбувається, але були повноправними учасниками подій, відтіняючи настрій героя або контрастуючи з ним. У повісті «Піти і не повернутися» природа постійно супроводжує героїв, застерігаючи, укриваючи або лякаючи своєю могутністю і силою. Ідучи на завдання і потрапивши в снігопад, Зоська Норейко зі страхом зауважує, що заблудилася в «цьому нескінченному болоті». Заєць, що вискочив з-під ніг, змусив дівчину завмерти від жаху. Вона ще не догадується, що природа - її союзник. Треба боятися людей, а природа зігріє і дасть притулок. Так, Зоська, що промокла в струмку, обігрілася й обсохнула в стозі сіна.
Далі весь твір…

Віктор Некрасов… Дивна доля цієї людини, і багато чого в ній ще нам невідомо. Віктор Платонович Некрасов народився у 1911 році, закінчив архітектурний інститут і акторську студію, грав у декількох театрах, з театру ж і потрапив на фронт у перші дні війни. Двічі був поранений. Після другого поранення праву руку частково паралізувало, і  лікар  порадив  йому її розробляти - писати дівчатам листи. Але він став писати про Сталінград. Повість «В окопах Сталінграда» - перша правдива книга про війну. Вона різко відрізняється від інших добутків на військову тему того часу і за духом дуже близька «Севастопольським оповіданням» Л. Толстого, що писав: «Ви побачите війну не в правильному, гарному і блискучому ладі, з музикою і барабанним боєм, із прапорами, що розвіваються, і гарцюючими генералами, а побачите війну в сьогоденному її вираженні - у крові, у стражданнях, у смерті». От, наприклад, смерть зв’язного штабу Лазаренко: «Капут… Здається… - він намагається посміхнутися. -З-під сорочки вивалюється щось червоне. Він судорожно стискає це пальцями. На чолі виступають великі краплі поту…». «Обличчя червоні, пітні, осатанілі, голоси хрипкі» - от що таке війна в першій частині повісті. Бомбування, жара, плутанина, сум’яття, загальне сум’яття…
Далі весь твір…

З кожним роком все менше і менше залишається серед нас тих, хто зустрів фатальний світанок 22 червня 1941 року. Тих, хто суворою осінню 1941 року захищав Москву, хто бачив кривавий сніг Сталінграда, хто «пів Европи по-пластунськи проорав…». Вони не стояли за ціною, добуваючи перемогу, не думали, «кому пам’ять, кому слава, кому темна вода…». Повість В. Кондрат’єва «Привіт із фронту» від інших книг про війну відрізняється особливою пронизливістю і ліризмом. Це, мабуть, єдиний добуток письменника, де оповідання ведеться від першої особи - від жінки, що через багато років згадує свою юність, військовий госпіталь, де вона працювала медсестрою, і листи свого колишнього «пораненого хворого», які незмінно починалися словами «Привіт із фронту!».
Далі весь твір…

Про Велику Вітчизняну війну написано дуже багато. Перші добутки про війну почали з’являтися вже в середині сорокових років, і з тих пор романи, оповідання, вірші видавалися суцільним потоком. І багато серед них були, на жаль, зовсім бездарні. Сьогодні, перебуваючи на більш ніж піввікової дистанції війни, читач може підбити своєрідний підсумок розвитку «військової» літератури. Серед добутків радянських письменників, що висвітлюють період Великої Вітчизняної війни, особняком стоїть роман Василя Гроссмана «Життя і доля». На частку цього добутку випало багато випробувань: роман забороняли, заарештовували, намагалися знищити. Однак роман «Життя і доля» не просто вижив, але і придбав всесвітню славу. З моменту написання цього добутку до його першої публікації в повному варіанті пройшло біля тридцяти років. Що ж так злякало ревнителів «соціалістичного реалізму» в «Житті і долі»?
Далі весь твір…

У романі Василя Гроссмана «Життя і доля» конфлікт особистості і держави показаний у всій його глибині. Не випадково для розкриття цієї теми автором обраний такий історичний період у житті нашої країни, як Велика Вітчизняна війна. Письменник вважав, що війна з усією гостротою виявила проблеми сучасності, оголила основні протиріччя епохи, письменник бачить у війні не тільки зіткнення армій, а зіткнення різних поглядів на життя, на долю людини і народу. Основні проблеми, порушені Гроссманом у романі, - це життя і доля, воля і насильство, закони війни і життя народу. Письменник не випадково дав таку назву роману. Життя - символ волі, неповторності, індивідуальності людського шляху, а доля виступає в романі як символ необхідності, сили, що стоїть над людиною. Такою силою є в романі Василя Гроссмана в першу чергу тоталітарна держава, необмежена влада диктатора і породжені ними соціальні обставини. Тому можна із упевненістю сказати, що головний конфлікт роману - конфлікт народу і держави, волі і насильства.
Далі весь твір…