Мабуть, кожен з вас знає, що таке кохання? Це й щира радість при зустрічі, і сльози образи при розлученні. А головне, це єдність душ. коли кожен із закоханих відчуває себе лише часточкою, коли не може й хвилини прожити без коханого. Відчуваю, що зараз ви скажете, що таке кохання буває хіба що у кіно та у сентиментальних романах минулого століття. А тепер все інакше: зустрілись, сподобались, пожили разом, набридли один одному - розбіглися. Сучасне життя! Але це не зовсім вірно. Звичайно ж, буває і так: зустрілися - а через тиждень вже і не пам’ятають, як кого звати. Та буває і зовсім інше. Якщо не вірите, почитайте класику. Одними з кращих зразків інтимної лірики поетів-класиків новітньої української літератури, безумовно, є віріш про кохання Максима Рильського і Володимира Сосюри. Наприклад, вірш В. Сосюри «Так ніхто не кохав». Поет сміливо говорить про безмежжя своїх почуттів, говорить із пафосом:
Далі весь твір…

Леонід Леонов якось сказав, що справжній письменник можи народитись з великої людини. Ці слова мимоволі згадуються коли мова заходить про Максима Рильського та Володимирі Сосюру. Я вважаю, що образ поетів-гуманістів, чарівників слова, захоплює не тільки мене. Чарує поезія митців серце людини, ви» кликає нечуваної сили емоції, примушує замислюватися над сеячц сом життя. Особливо мені подобаються вірші поетів про кохання, дружбу, природу. Вони стали виразниками думок і почуттім народу, які втілювали у прекрасні поетичні форми. Не віриться, що хтось не знає поезії «Яблука доспіли» М. Т. Рильського, яка є справжньою перлиною любовної лірики, що ввійшла до скарбниці світової поетичної літератури. Цей вірш про прекрасне, пристрасне кохання, в ньому відображено красу високих людських почуттів. Основний мотив поезії взятий із життя, з народної творчості. В одній з народних) пісень співається:

Далі весь твір…

Серед натхненних співців краси нашої любої України невгасимим сяйвом палахкотить ім’я талановитого поета XX століття Володимира Сосюри. М’який лірик, він підносився до висот подвижницької самопожертви заради блага рідного краю. Образ Вітчизни незмінно окрилював його фантазію та уяву, на дихаючи на створення поезій, пронизаних палкою синівською любов’ю до України. Всі вони сприймаються як одкровення справжнього патріота і громадянина, вселяють віру в достойне майбутнє своєї Батьківщини. Свіжістю, світлою радістю, весняними надіями віє від поезії Сосюри «Солов’їні далі». Митець щасливий, що живе в одному ритмі з народом, служить йому щирим словом і чесним ділом. Його серце б’ється в грудях «молодо і дзвінко», й поет радісно сповіщає усіх:

Далі весь твір…