Кохання  оно вічне і всюдисуще, воно всемогутнє, бо є основою життя, воно - вогонь радощів і сподівань. Це пбчуття приходить до нас незалежно від нашої волі і бажання, окрилює закохану людину, бо є величним, благородним і пічним. Тема кохання в усіх народів - від прадавніх часів і до наших днів - завжди актуальна для мистецтва, бо людина не може не любити. Володимир Миколайович Сосюра - один із найніжніших, найщиріших співців кохання. Його інтимна лірика жагучо-пристрасна. Здається, кожен знає ці натхненні слова його поезії: Так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання…
Далі весь твір…

Найбільше й найдорожче добро в кожного народу - це його мова. Вона є найдивовижнішим і найчарівнішим скарбом, який створила людина за всю свою історію. Кожен народ оберігає цей скарб, його чистоту й багатство, бо знас: вмерла мова в устах народу - вмер і народ. У складних умовах похмурої імперської дійсності розвивалася українська мова. Російське самодержавство, проводячи згубну для нашого народу політику соціального і національного гніту, принижувало і душило все живе в народі. Царські жандарми ретельно стежили, «щоб од молдаванина до фінна на всіх яьиках» усе мовчало, впадало в безпам’ять, не знало ні свого роду, ні своєї історії. XIX і XX століття - тяжкі сторінки гласних і негласних заборон української мови, репресій; утисків, зневажання. Але наш народ зберіг свою мову. У цьому йому допомагала українська інтелігенція - репресована, знищувана, розстрілювана, але нескорена. Серед неї були видатні поети М.Рильський і П.Тичина, В.Сосюра і А.Малишко та інші, які виступали на захист прав, за самобутність української мови.
Далі весь твір…

Володимир Сосюра увійшов в українську поезію як співець ніжності й любові. “Такий я ніжний, такий тривожний”, - говорив він про себе. V віршах поета натрапляємо на справжню стихію почуттів, яку можна порівняти хіба що з раптовою літньою зливою. Кохання - то теж злива почуттів. Отож і виявив себе Сосюра в темі кохання чи не найповніше, заживши слави неперевершеного лірика. Поет володів дивовижним природним даром глибокого поетичного саморозкриття, самовираження, даром не лише відчувати, а й передавати словом найтонші відтінки, найніжніший настрій, що спалахує в його душі, переповнює все єство. Глибину почуття ліричного героя зворушливо втілено у вірші ‘Так ніхто не кохав”. Як це й властиво юнакові, сучасник Сосюри вважає, що це тільки він переживає таку любов. Він прагне переконати, що лише через тисячі літ приходить подібне кохання. Гіперболізм у вираженні почуття відтінюється відповідними пейзажними штрихами:

Далі весь твір…

Роман «Третя рота» - це яскравий зразок мемуарної прози. Володимир Сосюра не залишив нам щоденників, листів збереглося зовсім небагато, тому цінність роману для нас є дуже великого. Читаючи цей твір, ми можемо яскраво уявити і багатогранний внутрішній світ великого поета, і життя нашого народу в і 910-1950-ті роки, і цікаві подробиці літературного, культурного життя в ті часи. Хоч автор і назвав свій твір романом, проте, коли читаєш «Третю роту», то думаєш, що за своєю щирістю, емоційністю, безпосередністю це скоріше - сповідь. Чимало ми можемо дізнатися з розповіді Володимира Сосюри про його побутове оточення, про те, що було поштовхом до написання його поезій. Але навіть не це передусім визначило вагу і цінність роману. Оповідаючи про себе, Володимир Сосюра писав про тяжкі випробування, через які довелося пройти українському народові. Згадаймо, наприклад, яким уявляється нам, читачам роману, період громадянської війни в Україні. Ми бачимо різні політичні сили, заплутаний, перебіг подій, мінливість політичних симпатій різних груп населення, спалахи гніву і насильства… Вир громадянської війни засмоктує всіх - ніхто не може залишитися осторонь. В душі поетовій живе не звитяжне сп’яніння, а невигойний біль і незабутня пам’ять про жертви, розстріли полонених, кров, молоді загублені життя та гіркий подив перед безмежною людською жорстокістю. Мабуть, ніде більше це все такою мірою не виявляється і не розростається, як у громадянських війнах.
Далі весь твір…

Світове мистецтво і найбільше, мабуть, поезія доводять нам, що нічого в світі немає кращого, чарівнішого, ніж кохання! Тому й не дивно, що видатні українські поети Володимир Сосюра і Максим Рильський звертаються до цієї теми. Адже кохання - це все: радощі і смутки, відчай і споді-вання. Загалом, це - Кохання! А вірші цих поетів - справжній гімн цьому дивовижнішому з почуттів. «Так ніхто не кохав»… Коли читаєш рядки цього вірша Володимира Сосюри, то здається, що бачиш душу поета, бачиш, яке велике у нього почуття. Він може поділитися ним із цілим світом, бо Через тисячі літ Лиш приходить подібне кохання. І від цього змінюється все навкруги: щезають зморшки з чола, на устах з’являється щаслива посмішка, спалахують веселі вогники в очах, і навіть радісно всміхається до тебе природа.  Хай навіть віють хуртовини - для тебе вже прийшла весна: В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… І кохана здається ліричному героєві чарівною царівною. Для неї він зробить все, навіть дістане з неба «Оріон золотий». Чи литиметься чудова музика, чи будуть цвісти білі акації, чи звучатиме гітара - завжди будуть йти поряд Він і Вона, для яких тільки існують чарівні сині ночі, для яких тільки й співають солов’ї. Адже світ кохання - світ тільки для двох.
Далі весь твір…