Поема «Катерина» належить до творів першого періоду творчості Т. Г. Шевченка. Цій поемі властиве характерне поєднання елементів романтизму та реалізму. Шевченка завжди хвилювала важка доля української жінки; саме у ранній період творчості ця тема була однією з провідних. Поема починається закликом-застереженням до усіх українських дівчат: «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями, бо москалі - чужі люде, знущаються вами». Важка, трагічна доля Катерини співзвучна долям багатьох українських дівчат. Нещасне кохання до москаля, ганьба, знущання односельчан, те, що батьки вигнали Катерину з дому і, нарешті, зустріч із коханим Іваном, який навіть не хоче визнати Катерину, - все це тяжкі випробування, які зустрічалися на шляху бідної дівчини. Шевченко порушує проблему незахищеності жінки взагалі. Як. у моральному, так і в “соціальному плані. Ніхто не допоможе Катерині, вона сама-самісінька в. цілому світі, на чужині, зимою, із маленькою дитиною на руках.
Далі весь твір…

Таких пекельних нот не чули люде, Які на серці в тебе звірство брало. Пантелеймон Куліш. «До Шевченка». Хто є Шевченко для сучасного українця? «Шевченко - наше все. Поет. Геній» - почуєте ви від пересічного громадянина. А що він за людина, чим жив, як мучився, карався, зневірявся? Це вже мало кого цікавить. Він - символ України, йому встановлено пам’ятник на майдані, і для більшості обивателів його постать уособлює ВСЮ українську культуру. Але навіть у працях з «шевченкознавства» важко знайти однозначну відповідь на запитання: ким насправді був легендарний поет? Як тільки не називали Шевченка різношерсті науковці: від «українофіла», «безумного патріота» й «сепаратиста» до «нігіліста» й «соціаліста», від пророка до богохульника. Його пам’яттю та ім’ям послуговувалися всі, кому забажається, користуючись незмінною формулою «Шевченко - наш».
Далі весь твір…

Здавна в Україні тополя була втіленням дівочої та жіночої краси, стрункості, гнучкості, смутку, самотності. Відомі народні порівняння дівчини, жінки з тополею: «Струнка, як тополя», «Висока, як тополя», «Тонка, як тополя», «Гнучка, як тополя», «Самотня, як тополя». За народними, повір’ями, виникнення цього дерева є результатом міфічного перетворення дівчини, жінки в дерево. Саме такий переказ Т. Шевченко поклав в основу своєї балади «Тополя». Як відомо, балада - жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового спрямування з драматичним сюжетом. Твір відповідає всім цим ознакам. У ньому розповідається про те, як дівчина покохала козака, а той загинув. Минають роки, але дівчина все чекає свого коханого. Світ їй не милий («сохне як квіточка…»), нічого не може розрадити її. Мати хоче одружити дочку зі старим та багатим, але та попереджає, що краще помре, ніж одружиться з нелюбом. У розпачі дівчина йде до ворожки. Вона хоче знати, що сталося з коханим, бо розлука настільки тяжка, що красуня ‘хоче втопитися. Ворожка дає зілля, яке треба випити. Дівчина не дотримується порад ворожки щодо того, як правильно це слід робити, і перетворюється на тополю.
Далі весь твір…

Усім нам добре відома біографія Тараса Григоровича Шевченка - геніального письменника, талановитого художника, видатної особистості. Мене, наприклад, завжди дивувало те, що ця людина змогла піднятися з низів суспільства та стати провідною постаттю в українській культурі. Адже Шевченко був сином кріпака, народився й виріс в українському селі, пізнав злидні, голод, зневагу. Про це він розповідає у своїх творах, зокрема в автобіографічній поезії «Мені тринадцятий минало…», яка була написана в далекій Орській фортеці, де поет перебував на засланні.
Далі весь твір…

Без історичної пам’яті немає майбутнього. Події минулих часів мають бути взірцем, уроком для сучасного життя, оскільки ми можемо подивитися на них відсторонено, з більшою об’єктивністю, зробити правильні висновки. Саме тому без перебільшення величезне значення відіграють твори на історичну тематику. До минувшини українського народу, його зламних періодів неодноразово звертався Т. Г. Шевченко. Змалюванню великого селянсько-козацького повстання, що відбулося в 1630 році в Україні, присвячена поема «Тарасова ніч». У вступі до поеми автор зображує кобзаря, який співає про минулі часи, про те, «як москалі, орда, ляхи бились з козаками».
Далі весь твір…