“Караюсь, мучусь, але не каюсь” - пiд цими словами може пiдписатися кожна мужня людина альтруїстичних переконань, яка здатна на боротьбу i муки в iм’я щастя для всiх.

I така стiйкiсть, мужнiсть, принциповiсть не дається людинi з народженням. Все це виховується i гартується протягом життя. Яскравим прикладом формування такого життєвого кредо є доля i життя Т. Г. Шевченка.
Далі весь твір…

Тарас Шевченко генiальний син украiнського народу. Крiзь усе своє життя вiн пронiс боротьбу проти пригноблення людей, проти знущання, намагався захистити знедолених людей. Почалось це ще з дитинства. Вiн народився у сiм’i крiпака. Поки родина працює, малий Тарас потроху знайомиться зi свiтом. Гуляє в полi, у лiсi, усе йому цiкаво, все хочеться зрозумiти. Одного разу вiн дуже налякав рiдних, коли не повернувся увечерi додому. Малий Тарас заблукав, на щастя, йому допомогли знайти дорогу додому чумаки. Вже тодi Шевченко виявив неабиякi розумовi здiбностi, коли згадав, як називається рiдне село. I тодi ж йому батько наче спророкував долю: «Розбишака великий вийде Ї ось що! Ото чули про Кармелюка, а це другий буде такий»; I цей батькiвський вислiв не був безпiдставним.
Далі весь твір…

Пеpегоpтаємо стоpiнки «Кобзаpя»,знайомi й незнайомi. Знайомi з дитинства i наче зовсiм новi, коли iх гоpтаєш на piзних вiтpах часу. Адже поет говоpить до нас кpiзь гомiн, вiяння i болi нашого часу. Вiн стає сучасником, бо слово любовi не стаpiє i не в’яне. Вiн заглядає в саму душу глибоко-глибоко. «Сон». Вже з пеpших pядкiв поеми пеpед читачами постає обpаз коханоi Укpаiни, бiдноi вдови-вiтчизни i пpоpочий обpаз ii сина-поета, що, наче птах, летить на pозмову пpо печальне майбутнє своєi матеpi. Земля, полита сльозами i кpов’ю, земля, з-пiд якоi доноситься бpязкiт кайданiв, де немає спокою i спочинку… У Шевченка такий обpаз Укpаiни набуває загальнолюдського звучання, пеpеpостає у збipний обpаз людського свiту, свiту, де людина гpiшить i стpаждає… О пiдступна людська поpодо, Звiдки ти? Поет не шукає пpичини людських стpаждань, не бачить межi людського гоpя, але вipить, що настане час, i в iм’я Всевишнього настане спpаведливiсть.
Далі весь твір…

Поема «Кавказ» є одним iз кращих зразкiв полiтичноi сатири на царизм колишньоi Росii. Поема була прямим закликом до боротьби всiх поневолених народiв, в тому числi й Украiни, яка на той час входила до складу Росiйськоi iмперii. Основна тема твору Ї висловлення палкого протесту проти крiпосницько-самодержавноi системi i загарбницько-колонiальноi вiйни на Кавказi, заклик до поневолених народiв боротися проти царизму. Змальовуючи загальний фон поданоi нам картини, поет нагадує, що внаслiдок тривалоi багатолiтньоi вiйни Кавказ являє собою гори, «засiянi горем, кровiю политi». I далi Шевченко подає сумну картину жертв вiйни: Лягло костьми Людей муштрованих чимало. А сльоз, а кровi! Напоiть Всiх iмператорiв би стало З дiтьми i внуками, втопить В сльозах удов’iх. Показавши кривавi наслiдки вiйни, Шевченко вказує i на ii винуватцiв, сатирично «прославляючи» Слава! Слава! I нашим батюшка-царям Слава! «Хорти, i гончi, i псарi» Ї це сатиричнi назви всiєi тiєi зграi генералiв i чиновникiв, якi були на службi у царя i якi допомагали влаштовувати кривавi вiйни.
Далі весь твір…

Слово «мiстерiя» походить вiд грецького i означає таiнство. Мiстерiя в лiтературi Ї масова драматична вистава на сюжети релiгiйних легенд. Як же зрозумiти назву поеми Т. Шевченка «Великий льох»? Як збагнути творчий задум автора? Адже так важко переказати змiст твору. Ця поема поєднує в собi два роди лiтератури: лiрику i епос. Автор порушує в алегоричному змiстi важливу проблему: чи є виннi? I доводить, що «кожному воздається за дiлами його». Поема «Великий льох» є гострою сатирою на полiтику Росii, це протест проти соцiального i нацiонального гнiту украiнського народу. Шевченко спiвчуває росiйському люду, бо його так же гнобили експлуататори, як i наш. Очевидно, що алегоричний характер образiв твору був узятий iз вертепу, який iснував у той час.
Далі весь твір…