Познайомтесь із Гамалією. Це кремезний чолов’яга, тому що він ватажок. Але не піратів Карібсь-ких островів, а запорозьких козаків. Не схожий він ні на Термінатора, ні на Рембо, ні на чудернацьких героїв Джекі Чана. Він звичайний українець у широких шароварах з шаблею за поясом. Давайте розглянемо, про що йдеться мова у поемі. На початку XVII ст. козаки здійснювали походи в Туреччину як відповідь на напади турецько-татарських війск на Україну, під час яких вороги грабували населення, брали людей в полон для продажу в рабство. В поемі «Іван Підкова» Шевченко дає тільки картину початку походу, а вже в «Га-малії» відтворюється весь похід, бій в Царгороді, повернення козаків з перемогою на Батьківщину. Шевченко в поемі не вихваляє завоювання турецьких земель, не обстоює пригноблення турецького народу. Він не для того її писав, щоб нащадки швиденько хапали ножі й топори та йшли повторювати «подвиги» козацькі. Ні, метою козацького морського походу, на думку поета, є визволення бранців. Ця поема перейнята глибоко патріотичною ідеєю. Ко-заки-бранці полон вважають ганьбою і нетерпляче чекають визволення. Козаки-запорожці на чолі з отаманом Гамалією вирушають у сміливий морський похід на Царгород (Стамбул) для визволення своїх братів.
Далі весь твір…

Тарас Шевченко — геній української літератури. Його твори різноманітні та художньо довершені, їх тематика охоплює усі сторони життя нашого народу. У своїх віршах, баладах, поемах Великий Кобзар оповідає про історію козацтва, розмірковує над сенсом буття людини, над долею Батьківщини, зображує романтичні чарівні події та реальні історичні, розповідає про долю простих людей та долі цілих держав. Є у творчості Шевченка образи, що зустрічаються в багатьох творах, вони мають глибоке змістове навантаження. Таким є образ співця, сліпого кобзаря. Цей образ проходить червоною ниткою крізь твори поета. Змальовано образ народного співця і у поемі «Тарасова ніч», яка оповідає про героїчну боротьбу українців із польськими поневолювачами.
Далі весь твір…

Криваве народне повстання 1768 року, що звалося Коліївщиною, зріло ще з тих часів, коли цариця Катерина II завершила поневолення України і знищила Запорозьку Січ. Поки трималась козаччина на Лівобережжі, в Гетьманщині та на Запорожжі, то й на Правобережжі українці протистояли Польщі. Але зі скасуванням Січі польські магнати утвердили свої права на українські землі і почали заводити на них панщину. Та люди добре пам’ятали про недавню ще козаччину і не хотіли миритися зі сваволею поляків. Почали збиратися ватаги вільного люду, запалали панські маєтки. Ще 1734 року, коли помер польський король і пани сварилися між собою і не могли вирішити, кому бути новим королем, на Київщині, Брацлавщині і Поділлі розгорілося вогнище народного повстання. Тоді полякам ледве вдалося придушити народний гнів, та й то за допомогою російських військ. 1750 року піднялося нове повстання, а народних месників поляки стали називати гайдамаками. Для українців це слово не було лайливим, від нього віяло волею, широчінню, молодецтвом і завзяттям. 1768 року розгорілося нове повстання, на чолі якого стояли Максим Залізняк та Іван Гонта.
Далі весь твір…

Твір за поемою Шевченка «Катерина». Сюжет поеми «Катерина» — це трагічна історія дівчини, що повірила словам спокусника-офіцера, який покинув і її, і сина. Єдиним і справжнім джерелом твору було саме життя. У газетах середини XIX століття писалося про самогубство дівчат-кріпачок, зведених панами та офіцерами. Шевченкові якось сказали: «Навряд чи правдоподібний той факт у «Катерині», що ніби батько й мати прогнали Катерину». Але поет стверджував, що такі випадки були частими у сім’ях кріпаків, де доньки народжували байстрюків. У XXI столітті важко засуджувати чи виправдовувати батьків Катерини, адже в наш час народження позашлюбної дитини, громадянські шлюби стали нормою, а не винятком. Але в середині XIX століття жінки-покритки були предметом людських насмішок. Вони навіть цілим життям не могли спокутувати гріхи молодості. Людська пам’ять була довгою і переслідувала їхніх дітей, онуків і навіть правнуків, коли через десятиліття могли комусь закинути: «Твоя баба — покритка!» І в цьому був якийсь глибокий зміст. Кожна людина має право знати своє коріння, пишатися своїми пращурами, брати їхнє життя за приклад. Байстрюки такого права не мали, як не могли отримати спадщину чи якусь підтримку у житті.
Далі весь твір…

Балада як жанр розвинулася з усної народної творчості, пройшла довгий шлях розвитку, змінюючи свою форму і зміст. Баладу «Причинна» Тарас Шевченко написав 1837 року, тобто тоді, коли поет був ще кріпаком. Вона багато в чому продовжує традиції української та літератур інших народів: початкова картина буремної ночі, загадкові події, різкі контрасти, смерть героя. Сюжет твору Шевченко цілком узяв із народних пісень, які він міг чути у дитинстві на Україні чи прочитати у збірках. Дівчина-сирота, в якої «ні батька, ні неньки; одна, як та пташка в далекім краю», щиро покохала юнака. Але він повинен поїхати в далеку дорогу: «Обі-щався вернутися, та, мабуть, і згинув». Дівчина не може забути коханого, і, щоб трохи зарадити її горю, ворожка дала зілля, яке перетворило дівчину на мару, що напівсонна блукає в гаю, де її залоскотали русалки. Коханий, який приїхав на ранок, гине від горя. Громадою поховали хлопця і дівчину.

Далі весь твір…