Нещасливою буває та мати, якої відцуралися діти. Гірко, тяжко їй, бо ніхто не скаже їй ласкавого слова, бо ніде притулити їй голови. Тому й глибоко обурений за рідну Україну Т. Шевченко, тому що забули її діти про свою матір, забули її мову, занедбали її красу. Що сталося, адже на Україні щезла правда, адже немає вірних синів та дочок?! Приваблюють їх лише іноземні мови, інші країни. Немає їм діла до того, що робиться на рідній Батьківщині, не болить у них серце за рідну Україну:

Далі весь твір…

У славнозвісному посланні «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» Шевченко звертається до національної інтелігенції, ліберального панства із закликом учитися, освідчуватися. Поет прагне, з одного боку, висміяти, осудити жорстоке ставлення до кріпаків, з другого — вплинути на певні кола українського ліберального дворянства та інтелігенцію. Якщо ви прочитаєте твір, то побачите, що Шевченко розроблює в ньому злободенні суспільні питання того часу — взаємини між культурними силами і народом, а в зв’язку з цим — і боротьбу проти соціального і національного гноблення. Вже з самого початку поеми Шевченко викриває поміщиків-кріпосників, їхню жорстокість у поводженні з кріпаками, говорить, що вони

Далі весь твір…

Поема «Гайдамаки» Т. Шевченка — це епопея героїчних подвигів українського народу. Тужить автор, що «од козацтва, од гетьманства високі могили — більше нічого не осталось», що плаче Україна кривавими сльозами. І згадує поет про народних ватажків, мужніх гайдамаків, які, палаючи невгасимою ненавистю до ворогів, жорстоко розправлялися зі зрадниками Батьківщини. Вважаючи себе продовжувачами справи Б. Хмельницького, гайдамаки на чолі з їхніми ватажками боролися за соціальну справедливість, за волю. Тому не дивно, що народ вірив своїм ватажкам, був готовий йти за ними на будь-які випробування. Типовим представником наймитсько-бурлацької бідноти, що була найбільш непримиренною частиною повстання 1768 р., є Ярема Галайда. Це наймит, «сирота убогий», про якого Шевченко пише:

Далі весь твір…

Уявіть собі далекі часи — XVII і XVIII століття, коли українські повстанці та гайдамаки воювали проти польської шляхти, яка поневолила українські землі. Найвищим проявом гайдамацького руху було повстання 1768 року, відоме під назвою «Коліївщина», події якої й лягли в основу поеми «Гайдамаки». Гайдамаччина була відповіддю на нелюдські жорстокості конфедератів (конфедерація — військово-політичне об’єднання, яке ставило перед собою мету збереження необмежених прав і привілеїв польської шляхти і католицької церкви). На чолі повстанських загонів гайдамаків стає Максим Залізняк. Він не був зроблений із заліза, як Залізний Дереворуб. Він звичайна людина, причому реальна, бо є відомості, що походив він із села Медведівки, був на Запоріжжі, в Очакові, наймитував. Другий керівник повстання, теж зображений у поемі, — Іван Гонта, родом із села Розсішок, що належало польським магнатам Потоцьким. Гонта був надвірним козаком, а потім сотником надвірних козаків — озброєних воїнів, що служили в маєтках польської шляхти.
Далі весь твір…

Твори Т. Шевченка — це ніби літопис історії нашого народу, бо дуже багато його віршів та поем присвячено історичній тематиці. Є у нього і зображення боротьби українського народу на турецькій та татарській землях за волю своїх співвітчизників — тема визвольних козацьких морських походів. Першим його твором на цю тему стала поема «Іван Підкова», яка є ніби тільки зачином чудової Шев-ченківоької поеми «Гамалія». Як відомо, в нашій історії не було людини, яка б носила таке ім’я і очолювала козацькі походи. Образ Гамалії — це узагальнений образ ватажка українського казацт-ва, який не міг допустити, щоб десь на чужині могли загинути співвітчизники. У далекому Скутарі, на Туреччині, сидять в неволі у кайданах «козаки-сердеги», сидять тай гадають, чи не прийде допомога з України, чи там «раду радять, як на турка стати». Звертаються вони навіть до Бога:

Далі весь твір…