Монолог колонізатора за поемою Т. Г. Шевченка «Кавказ»

Розміщено Тарас Григорович Шевченко від Tvir від Понедельник 18 января в 16:42

Улітку 1845 року в поході проти горців Кавказу загинув приятель Шевченка офіцер і художник-аматор Яків де Бальмен. Його пам’яті поет присвятив один з найпопулярніших своїх політичних творів — поему «Кавказ». Шевченко палко виступив у ній на захист поневолених народів Кавказу, З нищівним сарказмом висміяв претензії царського самодержавства на «цивілізаторську» роль щодо підкорених країв і народів, затаврував православну церкву як ідеологічну служницю царизму в його колонізаторських зазіханнях та загарбницьких війнах. Головна частина поеми — це монолог російського колонізатора, звернений 9 горця. Колонізатор облудно запевняє, що хліб і хату в черкеса ніхто не відбе-, а його самого «не поведе… в кайданах». Загарбник, проте, обмовився, шо він Отів би кинути горцеві його ж хліб, «як тій собаці». Колонізатор мріє про час, дали підкорені будуть платити податок навіть за сонце. Підступний завойовник кликає горців «до дружби» й обіцяє, що ті від Росії «багато б дечого навчились!» І пориві захоплення собою загарбник вихваляється своєю культурою, християн-іькими чеснотами, а насправді демонструє власне варварство. Він з гордістю повторює.

Далі весь твір…


Моральна оцінка «розкопаного» історичного минулого України у поемі «Великий льох»

Розміщено Тарас Григорович Шевченко від Tvir від Понедельник 18 января в 16:41

Поема-містерія Т. Г. Шевченка «Великий льох» в історичному і філософському планах — центральний твір у «Кобзарі», бо в ній розглянуто проблеми політичної свідомості, її втрати, що призвело нас до втрати державності, до національного поневолення, а це питання всіх питань. Твір написаний 1845 року. Поштовхом до його написання став один із епізоді! історії культури України — проведення археологічних розкопок російськими вченими із залученням наглядачів-поліцейських. «Великий льох» формально не належить до драматургії Шевченка, але в цій поемі наявні всі ознаки драматичного твору: три дії, у кожній по три дійові особи (померлі душі — ворони — лірники), діалоги, монологи, конфлікти, трагічні злами.
Далі весь твір…


Викриття конформізму української еліти у творі Т. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм…»

Розміщено Тарас Григорович Шевченко від Tvir від Воскресенье 17 января в 14:57

Жанр послання був одним із улюблених у творчості Шевченка. «Дружнєє посланіє» землякам було написано в червні 1845 року у В’юниші. Подорожі Кобзари І Україною впродовж трьох років дали йому можливість познайомитися з  українськими інтелігентами, патріотами, прогресивно налаштованими людми дворянського походження. Переважно це були нащадки козацької старшини, люди, від природи наділені неабияким розумом, прагненням до знань, вишні освіти, витончені аристократи духу, що на жаль, часто-густо зовсім не заважало їм водночас володіти кріпацькими душами і не мати простий народ за ближнього свого, якого так наказував любити ще Христос у Нагірній проповіді. Роздуми над неадекватною поведінкою тих українців, які мали би бути сіллиі своєї землі, й породили дидактичне, а водночас і гнівне послання «І мертвим, 1 живим…». Головна проблема послання — це проблема взаємин дворянської інтелігенції з народом, обов’язку інтелігенції перед народом, що в тогочасних історичних умовах було нерозривно пов’язано з питанням боротьби проти соціальніго й національного гноблення на Україні. Полемічне вістря послання спрямоване на викриття цілком конкретних груп і течій в середовищі тогочасної дворянської інтелігенції. З одного боку, це — на ціональні романтики, зокрема, нащадки козацької старшини, які зітхали за історичним минулим, з другого — ліберальна інтелігенція новішої формації, яка дала своєму намаганні повести українську громадськість «за віком» впадала то в космополітизм, то в слов’янофільство. Всі вони об’єднані у свідомості поета тим, що перебувають у цілковитому розриві з «меншим братом» — народом, хоч і намагаються говорити від його імені. Вони не знають справжніх інтересів і прагнень народу, живуть хибними, застарілими або бездумно запозиченими уявленнями, ві« дірваними від потреб та завдань, що поставали на історичному грунті тогочасної української дійсності.
Далі весь твір…


Тема твору: Шевченківські мотиви в поезії Василя Стуса

Розміщено Тарас Григорович Шевченко від Tvir від Воскресенье 13 декабря в 12:11

Два різних сторіччя. Дві не такі вже й різні долі. І одна незмінна любов, одна одвічна тема поезій, одна найдорожча для двох поетів, Т. Шевченка і В. Стуса, Батьківщина — Україна. Молився на неї великий Кобзар. Все життя було принесене їй в жертву і В. Стусом. їхні почуття до Батьківщини — це насамперед вимоглива любов, яка не прощає гріхів, похибок, вимагає бути золотом найвищої проби. Два різних сторіччя. Дві не такі вже й різні долі, що народила гайдамаків, Ґонту,Тамалію, запорожців, стала батьківщиною гречкосіїв, які деруть шкуру з брара. Таке почуття любові до Батьківщини — прикмета справжніх патріотів. Однаковий накал пристрастей, та сама глибина гуманізму в Стуса, що й у Шевченка. Можна розмірковувати, що було легше: кріпакові Шевченку в XIX сторіччі пережити роки заслання та царську рекрутчину чи простому українцеві Василеві Стусу в XX витримати мордовські та колимські гулаги. Але ясно одне: в роздумах про власну долю вони були єдині. Поети свято вірили, що обраний ними шлях справедливий. Згадаймо в Шевченка:

Далі весь твір…


Твір на тему: Роздум про долю рідного в посланні Т.Г.Шевченка «І мертвим, і живим»

Розміщено Тарас Григорович Шевченко від Tvir від Пятница 11 декабря в 11:01

Чотирнадцятого грудня 1845 року, у роковини повстання декабрістів, Шевченко закінчує політичну сатиру «І мертвим, і живим». Послання спрямоване проти панівних класів України на захист «люду потомленого». «Дружнєє посланіє» пройняте ідеєю сегґянської революції. Твір написаний у селі В’юнищах у маєтку Самойлова. У поміщицьких садибах, куди поета часто запрошували пани-піберали, Тарас Шевченко завжди відчував себе самостійним. Серед поміщиків того періоду з’являється чимало й таких, які починають маскуватися під народолюбців, проголошують «патріотичні» ліберальні промови. Викриття лібералізму стало першорядним завданням прогресивних письменників. Засудження реакційної сутності кріпосництва і лібералізму — таке ідейне спрямування твору. Починається послання змалюванням картин тяжкого підневільного життя селянства. Об’єктом сатиричного зображення є українське панство. Вживаючи влучні епітети, стилістичні звороти, поет збуджує у читача почуття ненависті, викликає огиду і презирство до панів, які любили свою Україну лише на словах. Він називає їх «смердючим гноєм», «мізерією», вони пруться у німецькі землі, прислужуються Москві, а разом з тим деруть шкуру «братів незрящих, гречкосіїв». Поет висловлює бажання, щоб вони «виздихали там, де і поросли».
Далі весь твір…



Сторінка 14 з 0«


Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
2009-2017 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru