У творчості Т. Г. Шевченка значне місце посідає поезія, яка за змістом, проблематикою і мистецькою вартістю є важливою часткою його поетичного доробку. Це твори, в яких так чи інакше наявна історична тема, серед яких істо-. ричні поеми і вірші, сюжети яких відтворюють реальні події минулого України або героями яких є історичні діячі («Трасова ніч», «Іван Підкова», «Гамалія», «Гайдамаки», «Єретик», «Чигрине, Чигрине» таін.) У поемі «Іван Підкова» у романтичних образах відтворено боротьбу українського народу проти султанської Туреччини, яка намагалася загарбати українські землі. Шевченко славив мужність і сміливість запорожців, які героїчно боронили свою вітчизну, визволяли полонених із турецької неволі.
Далі весь твір…

Нарешті, наприкінці травня 1859 року, Шевченко дістає дозвіл на відвідини України на п’ять місяців. По дорозі він відвідує своїх знайомих, зустрічається з лікарем Козачковським, пише нові вірші, малює краєвиди, плаває з рибалкою на «дубі», ловить рибу, захоплюється красою України. Хвилюючими моментами для Тараса Шевченка під час цієї подорожі були відвідини рідних сіл. Відвідав Корсунь, Моринці, Кйрилівку та інші. Як розповідають у спогадах, до Кирилівки Тарас Григорович прибув у жнива, у липні місяці, до брата Йосипа. Усі люди були на панщині, у тому числі й родина брата. Побачивши, що якийсь «пан» під’їхав до воріт, діти полякались, бо думали, що він буде їх гонити на панщину… Коли Тарас Григорович зайшов у двір, вони почали плакати й тікати в садок. Як не умовляв Тарас Григорович, що він їх дядько, діти не вірили йому. А коли Тарас Григорович угамував дітей, тоді й сам заплакав. Він попросив сусідок зварити вечерю. Після панщини ввечері всі родичі зійшлись до Йосипа, разом вечеряли й вітали Тараса. Він сказав рідним, що скоро їх буде звільнено з кріпацтва…
Далі весь твір…

Десь далеко були і Дніпро крутоберегий, і біленькі українські хати, і вишневі сади, і звучання рідної пісні… Автобіографічні твори, безумовно, мають цінність, і несуть у собі спогади про минуле. Що глибше відображена епоха і життя людини, то більше значення матиме твір. Дитинство Т. Шевченка було типовим для вчасної кріпосницької дійсності. Тяжке, безрадісне дитинство, коли інколи траплялися радісні хвилини, відтворено поетом у поезії «Мені тринадцятий минало». Вірш написаний у формі і спогадів ліричного героя про незабутні роки, коли він був маленьким хлопчиком. Тараса оточує рідна українська природа, де «сонечко сіяло», коли він, пастушок-кріпак, випасав його на вигоні. Але все це було швидкоминуче, ніби сон. Обставини раптом змінюються. «Недовго сонце гріло», «запекло, почервоніло і рай запалило». Хлопчик немов прокинувся — перед ним розкрилось його соціальне становище. І в хлопчика «хлинули сльози, тяжкі сльози». Але похмурий настрій героя перервала дівчина, вона привітала хлопчика, поцілувала. Чи багато потрібно дитині?
Далі весь твір…

Чим славні Придніпровські гори? Піднялися вони з первісного моря, коли Землі ше й людей не було. Прилинувши з півночі, зустрів їх молодий Дніпро. Підточив ці гори мільйони років, але поки не посивів, та так і не здолав. Прийшовши на Канівські гори вклонитися Кобзареві, піднімаєшся сходами й вбираєш поглядом наддніпрянський простір. Думки линуть понад щоденними турботами, відлітають у минуле й переносяться в майбутнє. Українці — це народ Т. Шевченка. Чи не в кожній світлиці по наших селах під вишиваними рушниками висів портрет Кобзаря, а на полиці лежали його твори. Це було твердинею духу народу, бо люди шанували у Шевченкові не тільки геніального поета, через нього вони усвідомлювали себе як народ. Безперечно, Т. Шевченко зумів відтворити духовність української нації, його сутність, мону, культуру, віру у світле, щасливе майбутнє. Неодноразово він стверджував:

Далі весь твір…

Від самого малечка доля приготувала для Тараса Шевченка багато випробувань. Одне те, що народився він у кріпацькій сім’ї, наклало на все життя незгладимий відбиток. Батько й мати постійно на роботі, а Тараса доглядає сестра Катерина, сама ще дитина. Покине малого, піде гуляти та й забуде про дитину. А хлопчикові доводиться боротися з життєвими негараздами самому. Найбільше, мабуть, що навчився Тарас у дитинстві, так це терпінню. А ще — швидко забувати горе, радіти кожній новій годині і дню без лиха. Змагання малого Шевченка зі свинею (страшним хижим звіром для нього!) виробляло риси характеру бійця. І це йому дуже знадобилося у подальшому житті, сповненому багатьох випробувань.
Далі весь твір…