Пантелеймон Куліш - це полум’яний патріот України, борець за збереження і розвиток самобутності українського народу, його прадідівських звичаїв і традицій. У центрі романтичного оповідання-ідилії  «Орися», цього маленького шедевра, - зміна поколінь, ідея оновлення людського роду, незнищенності української народності, поетизація  козацько-старшинського побуту. У цьому оповіданні автор говорить про гармонію стосунків людини з природою, про історію «дівочого серця». Сотникова дочка Орися - головна героїня однойменного оповідання. Вона була напрочуд гарною: «Повна да хороша на виду… всю господу звеселяла». Автор не описує її зовнішності, але весь час зосереджує увагу читача на тому, що врода її була рідкісною. Якось Орися з дівчатами поїхала прати білизну до Трубайла і саме там почула від старого козака Гриви старовинну легенду про кохання. За тією легендою, покохав молодий князь дівчину-красу, запропонував їй стати його дружиною, але дівчина тільки посміялась у відповідь. Розлючений князь взяв лук з плеча і почав тоді стріляти в золоторогих турів, які їй належали. Поранені тварини побігли до кручі «і всі шубовсть у воду». Усі каменем лягли на дно, «аж річку загатили». З того часу бідолашний князь так і блукає по пущі. І сотник Таволга, і старий Грива, і Орися та молодий вродливий козак, легендарна Турова круча і річка довкруг неї - то все різні вияви душі нашого народу, його історії, моралі та психології.
(Далі весь твір…)

Роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада» став визначною подією в історії української літератури. Він вказує стежку в світ козацтва, де поряд йдуть любов до Вітчизни, лицарська відвага і мужність. Автор поетизує цей світ, намагаючись і нам передати його духовну красу, безстрашність, його братерство і патріотизм. Козаки присвячують своє життя Україні заради її щастя, її кращої долі. Тому всі вірні сини своєї землі намагаються дістатися Січі і боротися за волю, за незалежність Батьківщини. Повелось це ще з років гетьманства Богдана Хмельницького. Тоді «піднявсь страшенний, невгасимий пожар із Запоріжжя - піднявсь на ляхів і на всіх недругів Отчиз-ни батько Хмельницький». Був він щирим «батьком» для козаків, і саме тоді «розлилась козацька слава по всій Україні».
(Далі весь твір…)

Давно ми вже з вами не воювали. Усе кохання та кохання, все собори та храми. Проте і зараз будемо не стільки воювати, скільки радитися. Зате з козаками. Згадайте, шаблі на боці, залихвадькі вуса, ще й оселедці зверху до рота лізуть. Чим не романтика? Так ось. На раду нас буде вести Пантелеймон Куліш. Його творчість припадає на 50 - 60-і роки XIX століття. Це був складний період становлення нової української літератури й культури взагалі, утвердження національної свідомості українського народу всупереч жорстоким намаганням російського самодержавства задушити українську мову і культуру. Ім’я Панька Омельковича Куліша повертається до рідного народу. Творчість і вся його діяльність і за життя, й після смерті сприймалися й оцінювалися неоднозначно. Насамперед у силу суперечливості світогляду письменника. Народився Пантелеймон Куліш в 1819 році на Чернігівщині. Цікаво те, що батько його походив із козацької старшини, а мати була дочкою сотника. Тому звернення у своїй творчості до козацької тематики було цілком природним і з причин його соціального походження. Куліш багато вчився, хоч і не закінчив ні одного учбового закладу, бо був натурою неспокійною і виказував «неуважение к власти». За це він навіть був заарештований. Був знайомий з Шевченком, хоч деякі погляди Кобзаря і не поділяв. Проте і йому довелося побувати у засланні.
(Далі весь твір…)

Задум написати історичний роман зародився в Пантелеймона Олександровича Куліша на ранньому етапі його творчості. Цю ідею він виношував понад десять років: знайомився з козацькими літописами, записував історичні пісні, думи, перекази, легенди, в яких розповідалося про складну політичну боротьбу за гетьманську булаву 1663 року. Куліш показав боротьбу за владу між Якимом Сомком і Іваном Брюховецьким, які добре знали один одного і відчували взаємну ненависть. Сомко зневажав Брюховецького за низьке походження, здатність скоїти злочин, за брехливість, позування, улесливість. У свою чергу, Брюховецький відповідав Сомкові тим же самим пихатість, зневагу до черні. Можна тільки здогадатися, як пережив Іванець катання на свині по всьому місту за те, що Сомко застав його біля своєї постелі з ножем у руці, звинуватив у злочинних намірах. Звичайно, Кулішеві як авторові треба було віддати свої симпатії комусь одному, і він обрав Сомка, який видавався авторові достойним булави. І справді, Сомко, який так і не прийшов до влади, нічим не согрішив перед народом. Добровільно прийнята смерть від Брюховецького перетворила його на мученика. Він не завинив перед Україною ні братовбивчими війнами і міжусобицями, ні злукою з Москвою, ні участю у подальшому розшаруванні запорожців і зміцненні феодальної влади.
(Далі весь твір…)

Пантелеймон Куліш є автором п’яти поетичних збірок і десяти поем, великої кількості перекладів, балад, дум, байок. Такий значний поетичний доробок охоплює багато тем, але в центрі постійної і незаперечної любові поета стоїть Україна. Багато в чому поетична творчість Куліша співвідносна із творчістю Тараса Шевченка. Єдине, що він не сприймав - це радикалізм шевченківського слова. Бунтарство, гайдамаччина, повстання, всілякі народні зрушення не були властиві поезії Куліша:

(Далі весь твір…)