Гамлет- центральний персонаж однойменної трагедії Шекспіра. Уже давно замічено, що чи ледве не всі герої Шекспіра схильні скоріше до міркування, чим до дії. Найбільшою мірою це ставиться до Г., внутрішній мир якого неухильно валить під подвійним натиском: болісні щиросердечні переживання, викликані зовнішніми обставинами (жахлива смерть батька, підлість дядька, зрадництво матері й друзів), збільшуються руйнівними думками, які приводять його до переоцінки всього, що колись мало цінність і зміст. Честь, любов, вірність — ці ідеали безжалісно розтоптані грубою дійсністю. Г. розуміє, що він повинен боротися зі злом, що він зобов’язаний діяти, але воля його паралізована, тому що їм володіє найстрашніше для людини сумнів: «Бути або не бути?

Далі весь твір…

«Я спостерігав вдачі свого часу й випустив у світло ці листи», — пише автор в «Передмові» до свого твору. Маленьке швейцарське містечко. Утворений і чутливий різночинець Сен-Пре, немов Абеляр, закохується у свою ученицю Юлію, дочка барона д’етанж. І хоча сувора доля середньовічного філософа йому не загрожує, він знає, що барон ніколи не погодиться видати дочка за людину неродовитого. Юлія відповідає Сен-Пре настільки ж палкою любов’ю Однак, вихована в строгих правилах, вона не мислить собі любові без шлюбу, а шлюб — без згоди батьків. «Візьми суєтну владу, друг мій, мені ж залиш честь.

Далі весь твір…

Лауренсия- селянська дівчина, що підняла жителів свого села, Фуенте Овехуни, на розправу з Командором ордена Калатрави Фернаном Гомесом де Гусманом, що притесняли й оскорбляли жителів сільця. Л., дочка шляхетного алькальда Фуенте Овехуни, закохується у Фрондосо, гарного, розумного й сміливого юнака, що захистив один раз дівчину від зазіхань Командора. Командор усіляко прагнув домогтися любові дівчини, але щораз натрапляв на рішучу відмову. Під час весілля Л. і Фрондосо розлютований Командор заарештовує нареченого, а Л. велить відвести у свій будинок.

Далі весь твір…

Федра — дружина Тесея, дочка Миноса й Пасифаи, мачуха Іполита. Ф. палає пристрастю до свого пасинка й відкривається йому, але коли вертається додому її чоловік Тесей, якого вона вважала загиблої, рятуючи себе й своїх дітей від ганьби, допускає, щоб годувальниця енона оббрехала Іполита в зазіханні на її честь раніше, ніж відкриється правда. Проклятий батьком, Іполит гине, а Ф., повна каяття, отруюється, перед смертю визнаючись Тесею у своїй провині й невинності Іполита. Розробляючи характер Ф. , Расин опирався на трагедії Еврипида «Іполит увінчаний» (428 р. до н.е.) і Сенеки «Федра» (I в. н. е.). Сенека зробив Ф. головною героїнею, що прийняв Расин, але його версія цього характеру (Ф. із самого початку обуреваема божевільною пристрастю й готова на будь-який злочин) суперечила прагненню французького драматурга вибрати героїню, що, відповідно до «Поетики» Аристотеля, могла б викликати жаль і жах.

Далі весь твір…

В 1877 р. італійський астроном Джованни Вирджино Скиапарелли виявив на Марсі мережа прямолінійних ліній, які він назвав каналами. Виникла гіпотеза, відповідно до якої ці канали є штучними спорудженнями. Подібна точка зору була згодом спростована, але при житті Скиапарелли користувалася широким визнанням. А звідси логічно випливала думка про населеність цієї планети. Звичайно, щось їй і суперечило Марс старше Землі, далі відстоїть від Сонця, і якщо життя на ньому почалася раніше, те вже наближається до кінця. Середня денна температура в екваторіальному поясі не вище, ніж у нас у саму холодну погоду, атмосфера дуже виряджена, у полюсів скапливаются величезні маси льоду.

Далі весь твір…