Собор — символ невимрущої слави та душі українського народу. Твір за романам «Собор»

Розміщено Олесь Терентійович Гончар від Tvir від Суббота 16 января в 12:16

Найвищими точками на землі були колись стародавні храми. З золотими маківками, з дірявими покрівлями, в погнилих риштованнях. Ті, що охороняються законом, а не людьми. І ті, що незримо жевріють у глибинах народної свідомості. Тому і зробив Олесь Гончар, здається, першу в радянській літературі спробу осмислення їхньої вічної німої музики і народної символіки. Але те, що нам нині треба відкривати, для наших далеких предків було азбукою. Там, де поселялись запорожці, — одразу виростала церква як голос їхнього духу:

Далі весь твір…


Краса вірності і велич людської душі в романі О. Гончара «Прапороносці»

Розміщено Олесь Терентійович Гончар від Tvir від Вторник 12 января в 11:48

«Прапороносцям» Олеся Гончара судилася щаслива, а ще вірніше сказати, — справедлива доля. Через «Альпи» і «Голубий Дунай» шлях проліг до і «Златої Праги», ним пішли у славу й безсмертя прапороносці правди нового світу. Щаслива доля справедливих армій своїм теплом огорнула й Гончарів роман. Дія починається влітку 1944 року. Радянське військо ступило на західний кордон Вітчизни і в могутньому пориві пішло далі, корчуючи зло, несучи на своїх прапорах волю і справедливість. Радянські бійці, визволивши Батьківщину, в кровопролитних боях здобували свободу народам Румунії, Угорщини, Чехословаччини. Олесь Гончар розповідав про солдата-творця, який мав турботу за весь світ, а вже потім за власне життя. Його герої знали, за що боролися і вмирали. Позаду лишилися важкі роки відступу й військових поразок. Вступали на спустошену землю, проходили сплюндрованими селами й містами, бачили руїни заводів і шкіл. Не чули дівочого сміху, ні старечих мудрих балачок, ні милої жіночі розмови. Не було ні вишневих садків, ні привітних хат. Лише згарища з почорнілими коминами.
Далі весь твір…


Собор як символ духовної краси людини в романі О. Гончара «Собор»

Розміщено Олесь Терентійович Гончар від Tvir від Вторник 12 января в 11:42

Пам’ятниками та соборами здавна славилась наша земля. Здіймалися вони над полями та над містами, зростали серед селищ та майданів. Були, та й є, своєрідними символами духовної краси людини. Ними пишалися наші предки, про них співали кобзарі; вони прийшли у наше століття, мов міст через віки страждань та незгод, веселощів та радощів, мов живий зв’язок між поколіннями. Зруйнувати собори — це значить зруйнувати свою культуру, свою історію — самих себе. Про це кричить у своєму романі О. Гончар, попереджаючи нас про непередбачені наслідки самознищення. Яким ж він постає перед нами, той відомий і невідомий собор, що стоїть посеред Зачіплянки? Ні, він не прикрашений квітами та дерев’яним чи металевим мереживом, не визначається красою та розкішною оздобою. Він стоїть без догляду, в запустінні, захаращений складами і брудом, без дзвонів і духовної святості. Але крізь це поверхове страхіття можна роздивитися його «душу» — живу, невмирущу. Хоча це зробити важко, важко для «сліпих», байдужих, бездуховних — таких, як Володька Лобода. Він зневажає тих людей, які цінують собор — духовне надбання предків і століть: «…Стояли б і вік на нього молились…». Володька забуває, що це справжня святиня, скарбниця історії та культури.
Далі весь твір…


Твір роздум за романом О. Гончара «Собор»

Розміщено Олесь Терентійович Гончар від Tvir від Вторник 12 января в 11:40

Ростуть зараз у нашій країні собори та церкви. Кожного року тільки й чутно: то з’явилася каплиця, то збудували храм, то народжується молитвений будинок. Що це: данина моді, чи люди й справді зрозуміли, що своєю бездуховністю вони зробили гірше тільки собі, що тому і народжуються нездари та гультяії, бо мають лише пустку у серці або, як ще говорять, «купу цегли»? Про це попереджав Олесь Гончар багато років тому. Але не прислухалися до його голосу, бо дуже багато було байдужих…
Далі весь твір…


Роман Гончара «Собор» — шлях до духовного і державного відродження нації

Розміщено Олесь Терентійович Гончар від Tvir від Вторник 6 октября в 13:01

В історії кожної літератури є книги, які позначають віхи сходження культури того чи іншого народу до духовних висот людства. В українській літературі XX століття такою книгою, безперечно, є «Собор» Олеся Гончара, що завдав тоталітарній тиранії таких обвальних прорушин, за якими почався її розпад, крах. Цей визначний, етапний роман став у боротьбі з деспотією тією разючою, невідпорною зброєю, яка не просто привела до поразки гнилого режиму, а й вивела український народ на дорогу національного відродження. «Собор» відіграв роль не стільки інструменту розвалу, скільки єднання соборності сил українства для творення нового, демократичного устрою життя. А така книга важить більше, ніж просто видатне літературне явище.
Далі весь твір…



Сторінка 2 з 0«


Стислі перекази творів письменників, готові домашні завдання з літератури. Скачати твори з української літератури безкоштовно.
2009-2018 © Відмінник - шкільні твори з літератури. Дизайн студія. Керівник проекту Nikolayshuk Klavdiy. Зв'язок. Усі твори захищені.

Яндекс.Метрика Рейтинг@Mail.ru