Двадцяті роки минулого століття в історії розвитку і становлення української літератури чи не найтрагічніші. Лише зараз ми відкриваємо для себе творчу спадщину багатьох письменників, яких за тоталітарного режиму було викреслено з Національного і культурного життя або розстріляно чи репресовано. Від України відірвали частку її серця - найкращих синів і дочок, які в немилосердно важких умовах захищали все гуманне, відстоювали національні принципи занедбаної України. Серед них і талановитий драматург-новатор Микола Куліш. Десять років його письменницького стажу - це десяток п’єс, майже кожна з яких була певним етапом у розвиткові суспільно-політичних явищ. Не зміг обійти у своїй творчості М. Куліш тему «міщанства і українізації». На зламі 20-30-х років уже було зрозуміло, шо українізація закінчилась. Драматизм світосприйняття цього питання - основа конфлікту комедії «Мина Мазайло».
Далі весь твір…

Микола Куліш - видатний драматург першої половини XX століття. Художньо довершені гостро-конфліктні твори М. Куліша зробили визнання їх автору не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Його п’єси відзначалися гостротою проблематики, актуальністю, емоційною напруженістю, рельєфним різьбленням характерів. Згадаймо драму «97» або п’єсу «Мина Мазайло». Ці твори відображають події, що хвилювали народ України; примушують замислитися над показаними подіями. Правдивість, глибока досконалість - ось що відрізняє твори М. Куліша від творів інших драматургів. У 20-х роках нашого століття дуже актуальною стала тема міщанства, що намагається найкраще влаштуватися у новому суспільстві, влізти до керівних, у тім числі й партійних органів. Це Мина Мазайло, який є ще й переслідувачем української мови і культури.
Далі весь твір…

Микола Куліш - видатний драматург першої половини XX століття. Художньо довершені, гостроконфліктні його твори здобули визнання їх автору не тільки на Україні, а й далеко за її межами. П’єси М. Куліша відзначаються гостротою проблематики, актуальністю, емоційною напруженістю, рельєфним різьбленням характерів. У 20-х роках нашого століття дуже актуальною стала тема міщанства, що намагається будь-що пристосуватися у новому суспільстві, влізти до керівних посад та партійних органів. Так, у п’єсі «Мина Мазайло» Микола Куліш торкається болючого питання, яке є актуальним і в наш час, - питання українізації і українців.
Далі весь твір…

Якщо ви хочете дихати свіжим повітрям, поспішайте у село, де зустрінетесь з героями Миколи Куліша.У цьому розділі ми з вами знову опинилися у селі. Але зараз ми його побачимо за часів Радянської влади. А нашим гідом буде Микола Куліш. Заглибимося трохи в біографію Миколи Куліша. Народився він у 1892 році на Херсонщині. Вже п’яти років відправили його пастушкувати, та ще й нянькою довелося йому бути. Тому Микола скоріше пішов вчитися: спочатку до народної школи, а потім до училища. Але звідти його виключили за симпатії до поглядів РСДРП. Куліш вступає до Олеш-ківської земської гімназії. Але її раптом закрили. Мріючи одержати атестат зрілості, він екстерном складає іспити за гімназичний курс. У 1914 році його бажання здійснилося. Микола мріє про університет. Але розпочалася світова війна. Що поробиш, треба було йти до Одеської школи прапорщиків, а згодом їхати на фронт. Замість університетських знань прийшлося здобувати військових. У 1919 році він формує Дніпровський селянський полк, сам стає начальником штабу. Цікаво те, що Микола Куліш послужив прототипом образу Данила Чабана з роману Ю. Яновського «Вершники».
Далі весь твір…

Українське село… Скільки йому було присвячено творів нашими видатними письменниками і поетами; скільки йому довелося винести! Із п’єс Миколи Куліша постає переді мною воно, розп’яте голодом, здичавіле, жебрацьке; село, де, як і завжди, йде боротьба між багатіями та бідняками. Останні вірять, що прийшов, нарешті, їх час, що доля усміхнулася до них, що чекає їх комуна або колгосп, які дадуть їм те, про що вони мріяли - землю і владу. Але чи не марні ці сподівання? Якщо розглядати село двадцятих років, то треба неодмінно зупинитися на п’єсі «97». Дев’яносто сім незаможників  стають  символом  непохитності, вірності ідеалам комуни. Але чи потрібні були ці ідеали, коли «варити он нічого! Голод заходить!»? Це говорить дружина Стоножки - Ганна. І ніби вторять їй голоси і Орини, яка каже Огирю про хліб: «Хоч понюхати дайте, а то ж усе сніг та сніг»; і самого Стоножки: «Світ в очах отак хилиться, крутиться… Запоморочилось у голові так, що іноді не знаю, де я й що мені робиться». Кожен день в селі хтось вмирає або знаходиться при смерті. Бо йде страшний голод: українське село віддало увесь хліб державі, до останнього зернятка. А що ж робити, коли прийшла така вказівка? Адже могло бути ще гірше… На селі йде боротьба між багатіями та бідняками.   Найбільш  активними стають  незаможники Мусій Копистка та його жінка Параска, Сергій Смик, Вася, дід Юхим - це люди, які все своє життя працювали, не покладаючи рук, але й зараз нічого не мають. Тільки, можливо, повагу серед таких, як і самі. Але вони вірять в ту справу, яку роблять, вірять до останнього, як Мусій Копистка, який в найстрашніші дні бере на себе важкий обов’язок очолювати «рев-ком» і не здається навіть перед загрозою смерті. Яка чесна і благородна людина! Хоч і темна.
Далі весь твір…